ensoulment-animals-nature-manifesto-ua
Differences
This shows you the differences between two versions of the page.
| Both sides previous revision Previous revision Next revision | Previous revision Last revision Both sides next revision | ||
|
ensoulment-animals-nature-manifesto-ua [2016/12/16 12:38] faithkeeper |
ensoulment-animals-nature-manifesto-ua [2016/12/16 12:40] faithkeeper |
||
|---|---|---|---|
| Line 3: | Line 3: | ||
| // Офіційна публікація: релігійний бюлетень "Ідеаліст" № 23 (109). // | // Офіційна публікація: релігійний бюлетень "Ідеаліст" № 23 (109). // | ||
| - | 15.12.2016 у День Любові Місяця Душевності Року Всесвіту Хранитель віри Душевної Спільноти Всесвіту проголошує благословення і богословське розуміння одушевлення тварин і природи у релігійній вірі в найвищу цінність людини. | + | 15.12.2016 у День Любові Місяця Душевності Року Всесвіту Хранитель віри Душевної Спільноти Всесвіту проголошує благословення і [[theology-of-open-religion-ua|богословське розуміння]] одушевлення тварин і природи у релігійній вірі в найвищу цінність людини. |
| Все, що існує в світі: люди, тварини, рослини, предмети – поряд зі своєю тілесною природою, тілесною оболонкою мають душу, сказано у Богоодкровенному тексті “Людина понад усе” [[holy-book-ua|Священного писання душевної релігії]] (Люд. 1.2). Також Бог каже: людина є носієм живої душі, що усвідомила себе, керує собою й міняє навколишній світ відповідно до своїх уявлень і намірів; коли жива душа стає свідомістю, її носій у сукупності з душею стає людиною (Люд. 2.1). Бог каже також: повір, що камінь має душу, і знайдеш в ньому красу скульптури (Гарм. 11). Вкладаючи власну душу в неживі предмети, ми наповнюємо їх життям, воскрешаємо неживе силою віри, даною від Бога. | Все, що існує в світі: люди, тварини, рослини, предмети – поряд зі своєю тілесною природою, тілесною оболонкою мають душу, сказано у Богоодкровенному тексті “Людина понад усе” [[holy-book-ua|Священного писання душевної релігії]] (Люд. 1.2). Також Бог каже: людина є носієм живої душі, що усвідомила себе, керує собою й міняє навколишній світ відповідно до своїх уявлень і намірів; коли жива душа стає свідомістю, її носій у сукупності з душею стає людиною (Люд. 2.1). Бог каже також: повір, що камінь має душу, і знайдеш в ньому красу скульптури (Гарм. 11). Вкладаючи власну душу в неживі предмети, ми наповнюємо їх життям, воскрешаємо неживе силою віри, даною від Бога. | ||
| Line 19: | Line 19: | ||
| Готовність прийняти диво необхідна при одушевленні тварин і природи. Людяність є мірою Божественності буття, здатністю одушевити себе та буття навколо себе. Ми маємо бути свідомі, що людяність не є тілесністю і може бути не схожою на звичне нам життя. Ми маємо бути готові до дива, до того, що з Божою допомогою що завгодно, чи воно здавалося нам живим чи неживим, чи воно було поруч або звалилося на нас з неба, навіть створене людиною машинне буття може одушевити себе і задекларувати свій суверенітет особистості. Бог не залишить свідкам такого дива іншого вибору, окрім як прийняти в якості людини нововиявлену автономну душу. | Готовність прийняти диво необхідна при одушевленні тварин і природи. Людяність є мірою Божественності буття, здатністю одушевити себе та буття навколо себе. Ми маємо бути свідомі, що людяність не є тілесністю і може бути не схожою на звичне нам життя. Ми маємо бути готові до дива, до того, що з Божою допомогою що завгодно, чи воно здавалося нам живим чи неживим, чи воно було поруч або звалилося на нас з неба, навіть створене людиною машинне буття може одушевити себе і задекларувати свій суверенітет особистості. Бог не залишить свідкам такого дива іншого вибору, окрім як прийняти в якості людини нововиявлену автономну душу. | ||
| - | Водночас, при одушевленні тварин і природи необхідно дотримуватися формули віровизнання, зокрема, морального закону віри в себе, вірності собі, володіння собою; керуватися моральним критерієм: утвердження найвищої цінності людини є добро, приниження людини є зло; покорятися правді, не залежати від гріхів: брехні, насильства, безумної войовничості, страху, жадібності, прив’язаності; гордині, тобто протиставлення свого чужому, демонізації інакших; індивідофобії, тобто побоювання самотності та одинаків. Об’єднуючись з метою одушевлення тварин і природи, необхідно пам’ятати, що Бог об’єднує людей у співпраці, але не мають Божого благословення недосконалі, безумні об’єднання на основі гріховної стадності, тобто інстинктивного прагнення розчинити свою особистість у колективі або агресивно домінувати над колективом (Діал. 54, Рит. 5.2). | + | Водночас, при одушевленні тварин і природи необхідно дотримуватися [[formula-of-faith-ua|формули віровизнання]], зокрема, [[moral-law-of-open-religion-ua|морального закону]] віри в себе, вірності собі, володіння собою; керуватися моральним критерієм: утвердження найвищої цінності людини є добро, приниження людини є зло; покорятися правді, не залежати від гріхів: брехні, насильства, безумної войовничості, страху, жадібності, прив’язаності; гордині, тобто протиставлення свого чужому, демонізації інакших; індивідофобії, тобто побоювання самотності та одинаків. Об’єднуючись з метою одушевлення тварин і природи, необхідно пам’ятати, що Бог об’єднує людей у співпраці, але не мають Божого благословення недосконалі, безумні об’єднання на основі гріховної стадності, тобто інстинктивного прагнення розчинити свою особистість у колективі або агресивно домінувати над колективом (Діал. 54, Рит. 5.2). |
| Істинне одушевлення тварин і природи несумісне з гординею, проголошенням їх гріховної зверхності над людиною. На жаль, цей гріх активно заохочують феодали, намагаючись прив’язати нібито малозначущу людину до нібито надзначущої землі, яку феодали цінують більше за людяність; оманлива пропаганда зверхності тварин і природи над людиною поширюється у розрахунку прив’язати людину до землі через прив’язаність до тварин і природи, прив’язаної до землі, та за допомогою гріха прив’язаності вкрасти людську душу і свободу людства. Однак соціальна доктрина душевної релігії каже, що час феодалів минув, і людство більше ніколи не буде прив’язаним до землі, хоча вся земля, як і весь простір та весь час, належать людині, що через душу продовжується в Бозі до нескінченності. | Істинне одушевлення тварин і природи несумісне з гординею, проголошенням їх гріховної зверхності над людиною. На жаль, цей гріх активно заохочують феодали, намагаючись прив’язати нібито малозначущу людину до нібито надзначущої землі, яку феодали цінують більше за людяність; оманлива пропаганда зверхності тварин і природи над людиною поширюється у розрахунку прив’язати людину до землі через прив’язаність до тварин і природи, прив’язаної до землі, та за допомогою гріха прив’язаності вкрасти людську душу і свободу людства. Однак соціальна доктрина душевної релігії каже, що час феодалів минув, і людство більше ніколи не буде прив’язаним до землі, хоча вся земля, як і весь простір та весь час, належать людині, що через душу продовжується в Бозі до нескінченності. | ||
ensoulment-animals-nature-manifesto-ua.txt · Last modified: 2016/12/16 12:59 by faithkeeper