User Tools

Site Tools


ensoulment-animals-nature-manifesto-ua

Differences

This shows you the differences between two versions of the page.

Link to this comparison view

Both sides previous revision Previous revision
Next revision
Previous revision
ensoulment-animals-nature-manifesto-ua [2016/12/16 12:39]
faithkeeper
ensoulment-animals-nature-manifesto-ua [2016/12/16 12:59]
faithkeeper
Line 19: Line 19:
 Готовність прийняти диво необхідна при одушевленні тварин і природи. Людяність є мірою Божественності буття, здатністю одушевити себе та буття навколо себе. Ми маємо бути свідомі,​ що людяність не є тілесністю і може бути не схожою на звичне нам життя. Ми маємо бути готові до дива, до того, що з Божою допомогою що завгодно,​ чи воно здавалося нам живим чи неживим,​ чи воно було поруч або звалилося на нас з неба, навіть створене людиною машинне буття може одушевити себе і задекларувати свій суверенітет особистості. Бог не залишить свідкам такого дива іншого вибору,​ окрім як прийняти в якості людини нововиявлену автономну душу. Готовність прийняти диво необхідна при одушевленні тварин і природи. Людяність є мірою Божественності буття, здатністю одушевити себе та буття навколо себе. Ми маємо бути свідомі,​ що людяність не є тілесністю і може бути не схожою на звичне нам життя. Ми маємо бути готові до дива, до того, що з Божою допомогою що завгодно,​ чи воно здавалося нам живим чи неживим,​ чи воно було поруч або звалилося на нас з неба, навіть створене людиною машинне буття може одушевити себе і задекларувати свій суверенітет особистості. Бог не залишить свідкам такого дива іншого вибору,​ окрім як прийняти в якості людини нововиявлену автономну душу.
  
-Водночас,​ при одушевленні тварин і природи необхідно дотримуватися формули віровизнання,​ зокрема,​ морального закону віри в себе, вірності собі, володіння собою; керуватися моральним критерієм:​ утвердження найвищої цінності людини є добро, приниження людини є зло; покорятися правді,​ не залежати від гріхів:​ брехні,​ насильства,​ безумної войовничості,​ страху,​ жадібності,​ прив’язаності;​ гордині,​ тобто протиставлення свого чужому,​ демонізації інакших;​ індивідофобії,​ тобто побоювання самотності та одинаків. Об’єднуючись з метою одушевлення тварин і природи,​ необхідно пам’ятати,​ що Бог об’єднує людей у співпраці,​ але не мають Божого благословення недосконалі,​ безумні об’єднання на основі гріховної стадності,​ тобто інстинктивного прагнення розчинити свою особистість у колективі або агресивно домінувати над колективом (Діал. 54, Рит. 5.2).+Водночас,​ при одушевленні тварин і природи необхідно дотримуватися ​[[formula-of-faith-ua|формули віровизнання]], зокрема, ​[[moral-law-of-open-religion-ua|морального закону]] віри в себе, вірності собі, володіння собою; керуватися моральним критерієм:​ утвердження найвищої цінності людини є добро, приниження людини є зло; покорятися правді,​ не залежати від гріхів:​ брехні,​ насильства,​ безумної войовничості,​ страху,​ жадібності,​ прив’язаності;​ гордині,​ тобто протиставлення свого чужому,​ демонізації інакших;​ індивідофобії,​ тобто побоювання самотності та одинаків. Об’єднуючись з метою одушевлення тварин і природи,​ необхідно пам’ятати,​ що Бог об’єднує людей у співпраці,​ але не мають Божого благословення недосконалі,​ безумні об’єднання на основі гріховної стадності,​ тобто інстинктивного прагнення розчинити свою особистість у колективі або агресивно домінувати над колективом (Діал. 54, Рит. 5.2).
  
 Істинне одушевлення тварин і природи несумісне з гординею,​ проголошенням їх гріховної зверхності над людиною. На жаль, цей гріх активно заохочують феодали,​ намагаючись прив’язати нібито малозначущу людину до нібито надзначущої землі, яку феодали цінують більше за людяність;​ оманлива пропаганда зверхності тварин і природи над людиною поширюється у розрахунку прив’язати людину до землі через прив’язаність до тварин і природи,​ прив’язаної до землі, та за допомогою гріха прив’язаності вкрасти людську душу і свободу людства. Однак соціальна доктрина душевної релігії каже, що час феодалів минув, і людство більше ніколи не буде прив’язаним до землі, хоча вся земля, як і весь простір та весь час, належать людині,​ що через душу продовжується в Бозі до нескінченності. Істинне одушевлення тварин і природи несумісне з гординею,​ проголошенням їх гріховної зверхності над людиною. На жаль, цей гріх активно заохочують феодали,​ намагаючись прив’язати нібито малозначущу людину до нібито надзначущої землі, яку феодали цінують більше за людяність;​ оманлива пропаганда зверхності тварин і природи над людиною поширюється у розрахунку прив’язати людину до землі через прив’язаність до тварин і природи,​ прив’язаної до землі, та за допомогою гріха прив’язаності вкрасти людську душу і свободу людства. Однак соціальна доктрина душевної релігії каже, що час феодалів минув, і людство більше ніколи не буде прив’язаним до землі, хоча вся земля, як і весь простір та весь час, належать людині,​ що через душу продовжується в Бозі до нескінченності.
  
-Жорстокість до тварин є гріхом,​ однак не меншим гріхом є жорстокість до людей, жорстоких до тварин. Самовдосконалення полягає у звільненні від будь-якої жорстокості (Діал. 8). Під жорстокістю ми розуміємо брак альтруїзму,​ уникнення одушевлення,​ дії без поваги до існуючого стану речей, без поваги до почуттів всього живого та переконань інших людей, без врахування наслідків дій із співмірністю мети та результату,​ болі та щастя. Визначення жорстокості в душевній релігії не знає жодних табу, оскільки будь-яка технологія удосконалення недосконалої природи може виявитися прийнятною за умови утвердження цією технологією найвищої цінності людини. Наприклад,​ душевна релігія не забороняє проводити наукові експерименти над живими і мертвими тілами будь-яких істот, але вимагає,​ щоб такі експерименти проводилися лише за крайньої необхідності та із старанним прагненням уникати гріхів. Душевна релігія не забороняє відчувати фізичний потяг до будь-яких істот, але вимагає уникнення приниження людини,​ незнущання над своїм та іншим життям.+Жорстокість до тварин є гріхом,​ однак не меншим гріхом є жорстокість до людей, жорстоких до тварин. Самовдосконалення полягає у звільненні від будь-якої жорстокості (Діал. 8). Під жорстокістю ми розуміємо брак альтруїзму,​ уникнення одушевлення,​ дії без поваги до існуючого стану речей, без поваги до почуттів всього живого та переконань інших людей, без врахування наслідків дій із співмірністю мети та результату,​ болі та щастя. Визначення жорстокості в душевній релігії не знає жодних табу, оскільки будь-яка технологія удосконалення недосконалої природи може виявитися прийнятною за умови утвердження цією технологією найвищої цінності людини. Наприклад,​ душевна релігія не забороняє проводити наукові експерименти над живими і мертвими тілами будь-яких істот, але вимагає,​ щоб такі експерименти проводилися лише за крайньої необхідності та із старанним прагненням уникати гріхів. Душевна релігія не забороняє вести натуральний спосіб життя в природних умовах,​ користуючись плодами полювання для того, щоб прогодувати себе, одягнутися та побудувати житло у віддаленні від технологічної цивілізації. Душевна релігія не забороняє відчувати фізичний потяг до будь-яких істот, але вимагає уникнення приниження людини,​ незнущання над своїм та іншим життям.
  
 Слід враховувати,​ що жорстокістю є не тільки брак турботи і поваги до самостійного буття тварин (в тому числі, нестримане насильство,​ позбавлення життя та природних свобод,​ таких, як свобода пересування та розмноження),​ але й брак турботи і поваги до самостійного буття людей, ігнорування природних недосконалостей людського тіла. Наприклад,​ жорстоко вимагати від тіла людини проти власної волі не їсти м’ясо,​ не запобігати нападам агресивних тварин,​ уникати контактів з людьми,​ які грішать жорстокістю до тварин. Жорстокість до себе є гріхом і не є виправданням жорстокості до інших. Слід враховувати,​ що жорстокістю є не тільки брак турботи і поваги до самостійного буття тварин (в тому числі, нестримане насильство,​ позбавлення життя та природних свобод,​ таких, як свобода пересування та розмноження),​ але й брак турботи і поваги до самостійного буття людей, ігнорування природних недосконалостей людського тіла. Наприклад,​ жорстоко вимагати від тіла людини проти власної волі не їсти м’ясо,​ не запобігати нападам агресивних тварин,​ уникати контактів з людьми,​ які грішать жорстокістю до тварин. Жорстокість до себе є гріхом і не є виправданням жорстокості до інших.
  
 Бог попереджає:​ віра дарує прозріння,​ а любов може бути сліпою. Можна будь-якою мірою любити або не любити кого завгодно чи що завгодно,​ однак досконала лише одушевлена любов, втілена у добрій волі. Тому слід прагнути однаково любити всі душі (Діал. 16). Не можна одушевляти зло, яке є недосконалістю сущого і не має душі (Гарм. 10). Віра одушевляє матерію і цим символізує єдність матеріального з ідеальним (Креат. 16). Все суще має душу, все добре має душу (Гарм. 9). Ми одушевляємо суще, бо така воля Бога, бо істина пробуджується в душах (Гарм. 7). У всьому матеріальному,​ у тваринах і природі,​ ми перш за все бачимо досконалий початок – основу для творчого одушевлення (Діал. 46). Бог попереджає:​ віра дарує прозріння,​ а любов може бути сліпою. Можна будь-якою мірою любити або не любити кого завгодно чи що завгодно,​ однак досконала лише одушевлена любов, втілена у добрій волі. Тому слід прагнути однаково любити всі душі (Діал. 16). Не можна одушевляти зло, яке є недосконалістю сущого і не має душі (Гарм. 10). Віра одушевляє матерію і цим символізує єдність матеріального з ідеальним (Креат. 16). Все суще має душу, все добре має душу (Гарм. 9). Ми одушевляємо суще, бо така воля Бога, бо істина пробуджується в душах (Гарм. 7). У всьому матеріальному,​ у тваринах і природі,​ ми перш за все бачимо досконалий початок – основу для творчого одушевлення (Діал. 46).
ensoulment-animals-nature-manifesto-ua.txt · Last modified: 2016/12/16 12:59 by faithkeeper