Differences

This shows you the differences between two versions of the page.

--- scripture-ua [2018/01/19 03:05]
faithkeeper
+++ scripture-ua [2018/01/19 14:46]
faithkeeper
@@ Line 1: / Line 1: @@
-====== ОДНА ДУША: СВЯТЕ ПИСЬМО ВІРИ В СЕБЕ ======
+====== ОДНА ДУША: СВЯТЕ ПИСЬМО ======
 ===== ОБІЦЯНКА =====
@@ Line 547: / Line 547: @@
 .6. Коли людина скоїла зло, вона має спокутувати цей гріх: сповідуватись проповіднику віри в людину, просити прощення у всіх, кого зачепило скоєне зло, у разі необхідності – відшкодувати завдані збитки, понести покарання відповідно до законів та звичаїв суспільства.
-.7. Доброчесне життя, пошук і досягнення свого щастя у волі, вірі, любові та пізнанні, допомога людям, створення сімейного союзу та виховання дітей, співпраця з людьми та творчість є добром.
+.7. Щасливе чесне життя, свобода, віра, любов, знання, допомога кожній людині, створення суспільства, дружба, сім’я, вирощування людей, самовдосконалення, праця та творчість є добром.
@@ Line 930: / Line 930: @@
 ==== КОДЕКС СУДЖЕННЯ ДОБРА І ЗЛА ====
-. Базовий моральний критерій релігійної віри в найвищу цінність людини: все, що утверджує найвищу цінність людини – добро; все, що принижує найвищу цінність людини – зло. Те, що не може бути визначено як добро чи зло, відповідно до цього кодексу визнається невизначеним.
+. Основний моральний критерій релігійної віри в найвищу цінність людини: все, що утверджує найвищу цінність людини – добро; все, що принижує найвищу цінність людини – зло. Те, що не може бути визначено як добро чи зло, відповідно до цього кодексу визнається невизначеним.
-. Цей кодекс регламентує винесення оціночних суджень морального характеру душевною спільнотою щодо феноменів – тобто тих явищ, дійсних чи уявних, які, на думку людей, заслуговують на оцінку “добро” чи “зло”. Моральними є судження, які досконало, істинно, за доброю волею розмежовують добро і зло.
+. Цей кодекс регламентує процес винесення оціночних суджень морального характеру щодо явищ, відчутних чи уявних, які, на думку людини, заслуговують на оцінку "добро" чи "зло". Моральними є судження, які досконало, істинно, за доброю волею визначають добро і зло.
-. Метою визначення добра і зла є рішення щодо певного феномену, чи є він добром або злом, або визнається невизначеним відповідно до базового морального критерію.
+. Метою визначального судження добра і зла є рішення щодо певного явища, чи є воно добром або злом, або залишається невизначеним відповідно до основного морального критерію.
-. Якщо феномен визнано добром, визначення може містити пропозиції щодо розвитку та поширення цього феномену. Якщо феномен не визнано добром, визначення може містити пропозиції щодо трансформації феномена у добро. Якщо феномен визнано злом, визначення може містити пропозиції щодо його подолання.
+. Якщо явище визнано добром, судження може пропонувати розвиток та поширення цього явища. Якщо явище не визнано добром, судження може пропонувати перетворення явища у добро. Якщо явище визнано злом, судження може пропонувати його подолання.
-. Будь-які феномени можуть вивчатися на предмет визначення добра і зла. Такими феноменами є, зокрема, факти та оціночні судження, зокрема, про діяльність або мету, способи, результати діяльності окремих людей, спільнот, інституцій тощо, а також живі та неживі предмети, події, інформацію, зокрема про проекти, наміри, задуми, мотиви, норми, правила, уявлення, закони природи і суспільства та інше, а також сукупності феноменів, зв’язки між феноменами тощо.
+. Будь-які явища можуть вивчатися на предмет визначення добра і зла. До явищ відносяться факти та ідеї, наприклад, про діяльність людей, спільнот, інституцій, а також мету, способи, результати діяльності, події, інформація про все живе та неживе, предмети, особи, проекти, наміри, задуми, мотиви, норми, правила, уявлення, закони природи і суспільства та інше, а також сукупності явищ, зв’язки між явищами, тощо.
-. Добро і зло визначає хранитель віри. Учасниками процесу визначення добра і зла є окремі люди або спільноти, товариства, установи, організації тощо, представлені в процесі уповноваженою на те людиною.
+. Добро і зло судить хранитель віри душевної спільноти процесу судження, яка вважається пустою до одушевлення хранителем віри шляхом прийняття рішень про початок або продовження процесу, визначення явища, учасників, матеріалів, порядку процесу, кінцеве судження. Душевна спільнота процесу може брати участь в інших душевних спільнотах, її хранителем віри може бути будь-яка душа або душевна спільнота.
-. Процес визначення добра і зла починається за заявою про визначення добра і зла, поданою хранителю віри, або за ініціативою хранителя віри. У заявах про визначення добра і зла зазначається, які заявники, які феномени потребують визначення добра і зла, які є зацікавлені особи, доводи заявників по суті порушеного питання. Заявники можуть доповнювати і уточнювати свої заяви. Всі рішення, заяви, звернення, клопотання, доводи, докази, скарги та висновки по суті процесу є матеріалами процесу і зберігаються хранителем віри. Замість речових доказів до матеріалів процесу приєднуються акти про встановлення фактів, завірені хранителем віри або учасником процесу. Матеріали процесу відкриті для ознайомлення учасникам процесу, а також – іншим особам за рішенням хранителя віри. Зміст матеріалів процесу може бути оскаржений хранителю віри, за результатами розгляду скарги ухвалюється рішення про вилучення матеріалів процесу або про часткове ігнорування змісту матеріалів процесу. Про ознайомлення з матеріалами процесу слід подати заяву хранителю віри.
+. Процес судження добра і зла починається за ініціативою хранителя віри або іншої душі. У ініціативі заявляються явища, які потребують визначення добра і зла, а також пов’язані з ними душі, доводи та докази. У подальшому учасники процесу вільні заявляти нові доводи щодо процесу та докази щодо явищ, які разом із прийнятими рішеннями включаються хранителем віри до матеріалів процесу. Матеріали процесу відкриті для ознайомлення учасникам процесу, а також іншим особам за рішенням хранителя віри і можуть оприлюднюватися в частині, не захищеній таємницею сповіді. Зміст матеріалів процесу може переглядатися при оскарженні зі справедливими доводами.
-. Ухваливши рішення почати або продовжити процес, хранитель віри визначає часові рамки процесу і коло осіб, яких стосується цей процес, повідомляє їм про початок процесу та пропонує надати свої доводи по суті процесу. Доводи мають бути обгрунтованими і можуть бути доведеними, зокрема, за допомогою доказів. Особи, які не були залучені до процесу, можуть звернутись із заявою про участь у процесі, яку хранитель віри розглядає та за результатами розгляду виносить мотивоване рішення про залучення заявника до процесу або відмову у залученні до процесу.
+. Після прийняття рішення почати або продовжити процес хранитель віри визначає коло учасників і матеріалів процесу та подальший хід процесу, вирішує питання оплати душевною енергією витрат на процес, запитує та розглядає доводи та докази, за необхідності у діалозі із пов’язаними душами та душевними спільнотами, людьми, групами, установами, організаціями, включаючи сповідь, розгляд доводів сторонніх осіб про участь у процесі та доводів учасників процесу про відмову брати участь у процесі.
-. За результатами оцінки доводів учасників процесу та фактичних обставин справи, керуючись базовим моральним критерієм, хранитель віри дає обгрунтоване визначення на предмет того, чи є ті чи інші феномени (сукупності феноменів, зв’язки між феноменами) добром чи злом, або є невизначеними.
+. За результатами дослідження явищ на основі зібраних матеріалів процесу судження добра і зла, керуючись основним моральним критерієм, хранитель віри визнає явища добром чи злом, або ж залишає невизначеними.
+. Судження стосовно визначення добра і зла в кінці процесу повідомляється учасникам процесу, а також іншим особам за рішенням хранителя віри. Процес може бути продовжено у зв’язку з новими доводами та доказами, що зумовлюють необхідність оновлення судження чи прийняття інших рішень, пов’язаних з процесом.
-. Визначення за результатами процесу надається учасникам процесу, а також – іншим особам за рішенням хранителя віри. Хранитель віри своїм рішенням може запропонувати визначеним ним учасникам процесу оплатити витрати на ведення процесу у визначеному хранителем обсязі. В такому разі визначення за результатами процесу чи інше рішення, передбачене цим кодексом, надається виключно у разі оплати цих витрат. За клопотанням учасника процесу хранитель віри може продовжити процес у зв’язку з новими обставинами, наслідком чого має бути ухвалення нового визначення. Визначення за результатами процесу може вільно оприлюднюватись будь-якими особами без змін та перекручень.
 ==== НАГАДУВАННЯ ====
-. Нагадування – це систематичне ритуальне звернення до окремих людей та груп, щоб ділитися вірою і випромінювати віру, а також боротись із злом. Зокрема, за допомогою ритуалу нагадування можна побороти такі прояви зла, як неуважність, непослідовність, зневага, ворожість, брехня, свавілля, безумство, безперспективність, безвір’я. Поки зло слабке, його можна здолати думкою, словом, посмішкою, зверненням до людських душ у надії на розуміння та співчуття, а також молитвою, через спілкування з Богом, що живе у кожній душі.
+. Нагадування – це стійка пам’ятка, що світиться вірою, кличе творити добро і долати зло. Нагадування допомагає побороти гріх безумства та інші гріхи,  спричинені поганою пам’яттю. Поки зло слабке, його можна здолати думкою, словом, посмішкою. Нагадування звертається до людських душ у надії на розуміння та співчуття, творить мир як чистий аркуш для спілкування з Богом, що живе у кожній душі.
-. Підставами для здійснення ритуалу нагадування можуть бути спілкування з Богом, добра воля душі, подолання зла, рішення хранителя віри про визначення добра і зла. На цій підставі Бог диктує віруючим через душу добру форму ритуалу нагадування – тобто, спосіб здійснення ритуалу.
+. Обряд нагадування здійснюється за умов спілкування з Богом, доброї волі душі, судження добра і зла, подолання зла. В умовах нагадування Бог надихає віруючих знайти в душі добру форму нагадування, спосіб здійснення обряду.
-. Форма ритуалу нагадування може базуватися на усному, письмовому, електронному, іншому зверненні будь-якого доброго змісту, що відповідає священному писанню, з будь-якою заздалегідь визначеною періодичністю. Бажано цитувати священне писання.
+. Формою обряду нагадування може бути яке завгодно стійке явище на основі слова Божого.
-. Хранитель віри може запропонувати зацікавленим особам оплатити витрати з реалізації ритуалу нагадування.
+. Хранитель віри може зобов’язати дотичні душі оплатити душевною енергією витрати на обряд.
-. Нагадування має здійснюватись безперервно, поки зберігається добра підстава і добра форма нагадування.
+. Нагадування продовжується у добрих умовах та формах.
-. Ритуал нагадування має бути припинений, коли підстава або форма ритуалу вичерпала себе, або коли виявлено оманливість підстави ритуалу, або коли форма ритуалу перестає бути доброю.
+. Нагадування має припинитися, якщо умови та форми обряду вичерпані чи викрита їх недосконалість.
+. Нагадування може припинитися, якщо виявлена добра пам’ять, засвідчена добра воля до творчості та спротиву злу, викликана солідарність та співчуття, пробуджена душа і відновлено зв’язок душі з Богом.
-. Ритуал нагадування може бути припинений в зв’язку з вичерпанням форми, якщо досягнуто розуміння та співчуття, встановлено взаємозв’язок душ, засвідчене пробудження душі, щире прагнення добра, готовність до доброчесного життя, співпраці, спокутування скоєного зла без нагадування у визначеній формі.
 ===== ОРГАНІЗАЦІЯ =====
@@ Line 970: / Line 972: @@
 ==== ДЕКЛАРАЦІЯ СУВЕРЕНІТЕТУ ОСОБИСТОСТІ ====
-=== Преамбула. ===
+=== Преамбула ===
+Додержуючись досконалого розуміння і твердої пам’яті; з повною відповідальністю перед Богом як людським ідеалом і природою буття; з повагою до моральних та правових зобов’язань; усвідомлюючи недосконалість матеріального світу зламних речей, смертної плоті, оманливих почуттів; беручи до уваги реальність, досвід дій, взаємодії та наслідків; володіючи свободою і правами людини; керуючись доброю волею, розумом, совістю, честю і гідністю; стверджуючи природне невідчужуване, незаперечне володіння собою; вільно формуючи свій внутрішній світ на власний розсуд, на основі власних думок, уявлень, символів, слів, абстракцій, вірувань, переконань, ідей, фантазій, прагнень; надихаючись божественним одкровенням, явленим мені через досконалу душу; керуючись вірою в себе –
+Я мудро проголошую цю декларацію, яка визначає найважливіші, основоположні принципи мого існування, життєвої автономії як вільної душі та суверенної особистості.
-Будучи при повному розумі і твердій пам'яті; усвідомлюючи свою відповідальність як перед окремими людьми, так і перед колективами, спільнотами, народами, людством; як вроджену і визнану вимушено, так і добровільно взяту на себе; свій обов’язок згідно із законами, звичаями та загальновизнаними принципами моралі; усвідомлюючи недосконалість об'єктивно існуючого світу, природи, всесвіту, матерії, що здатна руйнуватися, смертної плоті, оманливих почуттів і рефлексів; приймаючи як даність без всякого самообману всі достовірно відомі мені феномени, явища, процеси, закони та закономірності, які існують поза моєю волею, включаючи той факт, що більша частина мого світогляду продиктована життєвим досвідом, спілкуванням і співпрацею з людьми; керуючись загальновизнаним серед вільних людей розумінням прав людини;
+=== Стаття 1. Самоцінність ===
-керуючись своєю доброю волею; керуючись своїм розумом, свідомістю, свободою, честю і гідністю; керуючись самоочевидним, природним правом вільно володіти собою, яке є беззаперечним та невідчуджуваним; включаючи здатність вільно формувати свій внутрішній світ на власний розсуд на основі будь-яких усвідомлених думок, образів, символів, слів, абстракцій, переконань, вірувань, концепцій, теорій, моделей, фантазій, мрій, інтенцій;
+Я декларую існування, самостійну та абсолютну цінність моєї душі, що охоплює ідеальну та матеріальну реальність.
-керуючись божественним одкровенням, явленим мені через досконалу душу;
+Мій внутрішній світ, сформований доброю волею, є ідеальною реальністю. Мої думки та уявлення існують, мої рішення є вчинками у ідеальній реальності, яка існує відповідно до моєї волі. Мій внутрішній світ відкритий тільки для мене, для інших – тільки з моєї згоди.
-керуючись вірою в себе -
+Мій зовнішній світ поза здійсненою волею, відчуття тіла є матеріальною реальністю. Думки, висловлені будь-якою людиною, наслідки будь-яких дій для мене матеріальні явища. Ідеальна та матеріальна реальність – однаково важливі основи моєї власної, самоцінної реальності.
-Я мудро ухвалюю і добровільно визнаю цю декларацію, яка відтепер визначає найважливіші, основоположні принципи мого існування, життєвої автономії як вільної людини і суверенної особистості.
+=== Стаття 2. Душевність ===
-=== Стаття 1. Самоцінність. ===
+Я є душа в ідеальній реальності. Як душа, я маю форму тіла в матеріальній реальності. Автономна душа контролює тіло.
-Я декларую існування, безумовну, самостійну та безвідносну цінність моєї душі, а також суб’єктивної та об’єктивної реальності.
+Душа є джерелом ідеальної реальності, що захищена з благословення Бога від впливу недосконалої матеріальної реальності. За допомогою тіла я здійснюю добру волю душі в матеріальній реальності.
-Мій внутрішній світ, явлений у свідомості, який я формую моєю доброю волею, є суб’єктивною самоцінною реальністю. Мої думки існують, мої свідомі уявлення існують, мої свідомі думки та наміри є вчинками у суб’єктивній реальності. Суб’єктивна реальність існує відповідно до моєї волі. Мій внутрішній світ відкритий тільки для мене, інші не можуть знати про нього більше, ніж я кажу. Мій зовнішній світ, явлений поза свідомістю, який я відчуваю та почуваю, частиною якого є моє тіло, є об’єктивною самоцінною реальністю. Зокрема, об’єктивною реальністю для мене є висловлені іншими людьми думки. Об’єктивна реальність існує поза моєю волею. Суб’єктивна та об’єктивна реальності однаково існують і однаково цінні для мене.
+Силою віри я одушевляю усе мислиме і відчутне, створюю і освоюю душевні спільноти, беручи в них участь. Я визнаю, що всі душі рівні та безмежно цінні, їх джерелом є Бог як продовження людини через душу до нескінченності.
-=== Стаття 2. Душевність. ===
+=== Стаття 3. Моральність ===
-Я є душею в суб’єктивній реальності.
+Я прагну бути добром і творити добро. Добро є досконалістю, зло є недосконалістю. Душа є добро. Суверенітет особистості є добро. Все, що ставить під сумнів або порушує суверенітет особистості, є зло. Я декларую свою здатність самостійно судити добро і зло, керуючись вірою в душі та словом Божим.
-Я, як душа, маю форму тіла в об’єктивній реальності. Форма тіла є другорядною, оскільки моя сутність як людини – це автономна душа.
+=== Стаття 4. Свобода ===
-Душа є досконалою частиною суб’єктивної реальності, яка дарована Богом і захищена від впливу недосконалої об’єктивної реальності. За допомогою тіла я можу здійснювати добру волю душі в об’єктивній реальності.
+Я нічим не обмежуюсь у творенні та здійсненні доброї волі, але мудро приймаю закономірні наслідки. Суверенітету особистості неможливо зректися. Тільки я представляю себе і організую своє представництво у спільноті з іншими душами. Я виявляю на практиці дійсні закони природи та суспільства, творю і виконую досконалий закон душі та долаю недосконалий закон тіла.
-Я можу одушевляти силою віри будь-що об’єктивне чи суб’єктивне, утворювати душевні спільноти, долучатися до душевних спільнот. Я визнаю, що всі душі взаємопов’язані та рівноцінні, їх джерелом є Бог.
+=== Стаття 5. Власність ===
-=== Стаття 3. Моральність. ===
+Я повністю володію собою. Вся влада наді мною належить мені. Я особисто володію ідеальною реальністю своєї душі. Я особисто володію матеріальною реальністю мого тіла, включаючи гідне життя і майно. Я володію універсальною реальністю, спільним надбанням всіх душ, об’єднаних у Бозі. Всесвіт, все нескінченне суще належить кожній людині, що з розумом та доброю волею підтримує моральний і правовий мир при створенні, збереженні, застосуванні, зміні та обміні власності. Бог благословляє людське право володіти реальністю, якщо людина дотримується обов’язку нагороджувати добро і зупиняти зло, підтримувати безпечну свободу і уникати конфліктів.
-Я прагну бути добром і творити добро. Добро є досконалістю, зло є недосконалістю. Душа є добро. Суверенітет особистості є добро. Все, що ставить під сумнів або порушує суверенітет особистості, є зло. Я декларую свою здатність самостійно розрізняти добро і зло, що властива душі внаслідок її спорідненості з Богом.
+=== Стаття 6. Солідарність ===
-=== Стаття 4. Свобода. ===
+Я поважаю і люблю кожну душу в моєму житті, прагну досконалої згоди з усіма душами, взаємного розуміння і співчуття. Я визнаю людиною всяку душу, яка декларує суверенітет особистості, і будь-яке тіло, яке потенційно може бути людиною.
-Я нічим не обмежуюсь у творенні та здійсненні доброї волі, окрім тих закономірностей об’єктивної та суб’єктивної реальності, які не залежать від моєї волі та мають мудро прийматися, як даність. Ніщо не може примусити мене відмовитись від суверенітету особистості. Тільки я можу виступати від свого імені або уповноважувати на це інших за доброю волею.
+Я люблю солідарність, об’єднання душ у спільноті заради спільної мети, творення загального блага. Я засновую душевні спільноти та беру в них участь.
-Я безумовно коритимусь своїм тілом законам природи та суспільства, що існують у недосконалому матеріальному світі, однак як душа я можу не коритися жодному недосконалому законові природи та суспільства.
+Я розглядаю будь-яке об’єднання як спільну власність об’єднаних душ, джерело спільної душевної енергії щастя кожної індивідуальної душі.
-=== Стаття 5. Власність. ===
+Мені належить кожна спільнота,  до якої я належу. Моя участь у групі означає володіння групою. Як суверенна особистість, я індивідуальне суспільство, душевна спільнота моїх зв’язків з людьми. Ніяка форма суспільства не може позбавити мене володіння суспільством, включаючи анархію, асоціацію, бізнес, віру, війну, ворожість, вчення, героїзм, гноблення, громаду, гру, групу, державу, діалог, дискусію, дружбу, етнічність, закон, збори, знання, ідеологію, інститут, інтереси, клан, клас, клуб, команду, конфлікт, корпорацію, кохання, критику, культуру, лестощі, літературу, лояльність, людство, мережу, мир, мистецтво, народ, насильство, науку, націю, обман, організацію, освіту, партію, плем'я, партнерство, повстання, примус, проект, професію, расу, революцію, релігію, рід, роботу, сім’ю, спільноту, статус, тиск, тиранію, толерантність, утопію, філософію та інші явища, завдяки яким або всупереч яким я завжди залишаюся собою у солідарності з кожною душею.
-Я цілком належу собі, володію та розпоряджаюся собою на свій розсуд. Це включає повне і ексклюзивне володіння суб’єктивною реальністю та своєю душею як її частиною. Також це включає в себе володіння об’єктивною реальністю на умовах повного і ексклюзивного володіння своїм тілом і співволодіння усією іншою об’єктивною реальністю тією мірою, якою вона не привласнена іншими душами. Привласнення має відбуватися відповідно до загальноприйнятих уявлень, правових засад, добрих намірів та здорового глузду. Всесвіт, все нескінченне суще належить людям, які добросовісно і за взаємною згодою та за доброю волею розподіляють між собою цю спільну власність шляхом створення, привласнення, розпорядження та користування.
+В інтересах моєї суспільної безпеки я маю право розірвати нестерпні зв’язки із будь-яким суспільством, яке зневажає чи порушує суверенітет особистості. Я також залишаю за собою право активно сперечатися з неправдою та боротися проти зла для збереження добрих соціальних зв’язків. Я самостійно обираю власний шлях боротьби за добро згідно із доброю волею і здоровим глуздом.
-=== Стаття 6. Солідарність. ===
+=== Стаття 7. Мудрість ===
-Поряд зі мною живуть інші душі, які я люблю і загалом прагну сприймати кожну душу якнайдосконаліше своєю свідомістю та всіма почуттями і відчуттями. Я визнаю людиною всяку душу, яка декларує суверенітет особистості. З міркувань здорового глузду я умовно розглядаю як людину будь-який матеріальний об’єкт (тіло), яке потенційно може бути людиною. Я прагну взаєморозуміння, співпраці та творення більшого добра спільними узгодженими зусиллями разом з іншими душами. Для цього, зокрема, я добровільно беру участь у спільнотах або приймаю як даність участь у спільнотах, від якої не можна відмовитись. Я розглядаю будь-яке об’єднання (спільноту) людей за будь-якою ознакою як спільний ресурс, що належить всім людям, які входять до цього об’єднання; коли кажуть, що я належу до об’єднання, це означає, що об’єднання належить мені тою мірою, якою я беру в ньому участь. У якості суверенної особистості я мислю себе окремою спільнотою, що не заважає мені брати участь в інших спільнотах. Жоден об’єднуючий фактор, що включає мене, такий, як створення сім’ї, групи, зборів, корпорації, громади, народу, держави, іншого об’єднання, тощо, не може розглядатися як такий, що скасовує моє самоочевидне співволодіння будь-якою спільнотою, у якій я беру участь, оскільки суверенітет особистості пріоритетніший за участь у спільнотах. Я залишаю за собою право і вважаю за необхідне відмовлятися від участі у будь-якому об’єднанні, яке ставить під сумнів або порушує суверенітет особистості чи іншим чином проявляє свою злу сутність, а також залишаю за собою право заперечувати подібні злі прояви і боротися з ними, не відмовляючись від участі в об’єднанні. Вибір між цими природними правами я роблю самостійно відповідно до своєї доброї волі та здорового глузду.
+Я поважаю непорушність суверенітету особистості кожної людини так само, як поважаю непорушність власного суверенітету. Ніщо у цій декларації не може тлумачитись як приниження будь-якої людини.
-=== Стаття 7. Мудрість. ===
+Суверенітет особистості не може бути виправданням злих думок та вчинків, оскільки тою мірою, якою особа мислить і чинить зло, ця особа перестає бути людиною. Ніщо у цій декларації не може тлумачитись як заперечення законів природи, суспільства, моралі та права. Ніщо у цій декларації не може тлумачитись як внутрішня суперечність або заперечення здорового глузду. Суверенітет особистості не виправдовує матеріального чи духовного безладу і плутанини та небезпечних зловживань власною свободою.
-Суверенітет особистості не може бути підставою для визнання об’єктивною реальністю того, що існує суб’єктивно, і для визнання суб’єктивною реальністю того, що існує об’єктивно. Я поважаю непорушність суверенітету особистості кожної людини так само, як поважаю непорушність суверенітету своєї особистості. Суверенітет особистості не може бути виправданням злих думок та вчинків, оскільки тою мірою, якою особа мислить і чинить зло, ця особа перестає бути людиною. Ніщо у цій декларації не може тлумачитись як заперечення моєї об’єктивної відповідальності як перед окремими людьми, так і перед колективами, спільнотами, народами, людством, мого обов’язку згідно із законами, звичаями та загальновизнаними принципами моралі. Ніщо у цій декларації не може тлумачитись як внутрішня суперечність або заперечення здорового глузду. Ніщо у цій декларації не може тлумачитись як приниження будь-якої людини.
+Кожна душа та душевна спільнота, декларуючи свій суверенітет особистості, вільно володіє і користується словом Божим, а також протидіє гнобленню та узурпації душі, претензіям на виключне володіння словом Божим. Людина вільна створювати та змінювати власні декларації особистого суверенітету для досконалого, зрозумілого і практичного проголошення ідеальної індивідуальності.
-Ця декларація може бути доповнена або видозмінена з метою вдосконалення або більш зрозумілого висловлення її ідей. Текст цієї декларації може вільно використовуватися будь-якою людиною для декларування суверенітету своєї особистості, і ніхто не може претендувати на ексклюзивне володіння цією декларацією.
 ==== РЕГЛАМЕНТ  ДУШЕВНОЇ  СПІЛЬНОТИ ====
-=== 1. Основні засади ===
+=== 1. Основи ===
-.1. Душевна спільнота є добровільною співпрацею людей як душ.
+.1. Душевна спільнота є суспільство однієї душі.
 .2. Метою душевної спільноти є досконалість.
@@ Line 1032: / Line 1037: @@
 .3. Душевну спільноту веде до досконалості Бог через одкровення, явлені хранителю віри або явлені її учасникам та благословенні хранителем віри.
-.4. Душа - хранитель віри представляє спільноту в усіх відносинах, діє від її імені, пропонує діяти іншим та благословляє їх добру волю.
+.4. Душа – хранитель віри представляє душевну спільноту, діє від імені душевної спільноти, спрямовує діяльність та благословляє добру волю душі учасників.
-.5. Діяльність душевної спільноти є здійсненням суверенітету особистості учасників спільноти та гарантується суверенітетом особистості хранителя віри.
+.5. Суверенітет душевної спільноти доповнює суверенітет душі учасників, як спільна душевна енергія, досконало сформована суверенною душею хранителя віри.
 .6. Душа хранителя віри покликана Богом через одкровення.
-=== 2. Види діяльності ===
+=== 2. Діяння ===
-.1. Душевна спільнота може здійснювати будь-яку доброчесну діяльність.
+.1. Душевна спільнота може вільно здійснювати будь-яку доброчесну діяльність.
-.2. У своїй діяльності душевна спільнота прагне творити добро, поширювати віру в найвищу цінність людини, не розраховуючи на любов чи вигоду.
+.2. Душевна спільнота творить добро і поширює віру в найвищу цінність людини, не розраховуючи на любов чи вигоду.
-.3. Душевна спільнота утримується від проведення масових та публічних заходів і здійснює свою діяльність, передусім, через доторки душ, індивідуальні контакти, приватне богослужіння.
+.3. Душевна спільнота може утримуватися від проведення масових та публічних заходів і діє, передусім, через доторки душ, індивідуальні контакти, приватне богослужіння.
-.4. Душевна спільнота заохочує самостійні духовні пошуки учасників, надає перевагу письмовій та електронній формам спілкування і взаємодії.
+.4. Душевна спільнота заохочує самостійні духовні практики учасників, надає перевагу письмовій та електронній формам спілкування і взаємодії.
-.5. Душевна спільнота здійснює всі обряди та церемонії, передбачені священним писанням.
+.5. Душевна спільнота здійснює всі обряди, передбачені словом Божим.
-.6. Діяльність та документація душевної спільноти є таємною, якщо інше не благословила душа - хранитель віри.
+.6. Інформація про діяльність душевної спільноти захищена таємницею сповіді, якщо інше не благословила душа – хранитель віри.
-=== 3. Правила участі ===
+=== 3. Участь ===
-.1. Душевна спільнота складається з учасників, а їх відносини з нею є відносинами участі. Добровільна відмова від участі або виключення хранителем віри є припиненням будь-яких відносин між душею та спільнотою, передбачених цим регламентом.
+.1. Душевна спільнота об’єднує душі учасників спільністю участі. Спільність може установлюватися, продовжуватися і припинятся заради загального блага, за доброю волею душі учасників та хранителя віри.
-.2. Окремою категорією учасників є проповідники, які проводять релігійні обряди, поширюють священне писання і власні декларації з питань віри, моляться та складають молитви на прохання віруючих, допомагають здійснювати добру волю Бога і хранителя віри – першого серед проповідників.
+.2. Учасники зі статусом проповідників проводять релігійні обряди, поширюють слово Боже і власні декларації віри, моляться та складають потрібні віруючим молитви, допомагають здійснювати добру волю Бога і хранителя віри, провідної душі серед проповідників.
-.3. Учасниками душевної спільноти стають з проповідницького благословення будь-які душі, що сповідувалися проповідникам про своє бажання взяти участь у спільноті у формі, благословенній хранителем віри.
+.3. Кожна душа може взяти участь у душевній спільноті. Хранитель віри благословляє добрий, розумний порядок участі.
-.4. Хранитель віри обирає проповідників з числа достойних учасників за їх бажанням, а також на свій розсуд виключає учасників у разі, коли це необхідно для удосконалення спільноти.
+.4. Хранитель віри залучає та відлучає учасників, обирає і відсторонює проповідників для удосконалення спільноти. Спільна згода має зберігатися.
-.5. Учасники душевної спільноти безкоштовно отримують священне писання, можуть підтримувати її діяльність та діяти з благословення хранителя віри. Інші привілеї та рекомендації щодо участі в діяльності спільноти пропонує учасникам хранитель віри.
+.5. Учасники душевної спільноти мають доступ до слова Божого, можуть підтримувати спільноту і діяти з благословення хранителя віри. Хранитель віри може надавати учасникам додаткові привілеї та настанови.
-=== 4. Діловодство ===
+=== 4. Надбання ===
-.1. У душевній спільноті ведеться діловодство, необхідне для досконалої діяльності. Діловодство у процесах визначення добра і зла ведеться за правилами кодексу визначення добра і зла. Правила діловодства і форми документації встановлює хранитель віри.
+.1. Душевна спільнота формує надбання, необхідне для досконалої діяльності, включаючи предмети священного обряду, документацію, фонд душевної енергії, матеріали судження добра і зла та інші практичні цінності. Правила формування надбання встановлює хранитель віри.
-.2. Душевна спільнота і хранитель віри приймають та відповідають на звернення, приймають сповіді та реагують на них у будь-якій формі, визначеній священним писанням, благословенній Богом чи хранителем віри.
+.2. Душевна спільнота приймає внески, включаючи звернення та сповіді, та відповідає згідно із словом Божим та рішенням хранителя віри.
-.3. Зверненнями є заяви, пропозиції та скарги щодо будь-яких питань, які належать до компетенції душевної спільноти і потребують відповіді.
+.3. Зверненнями, які беруться до відома і діалогу, є повідомлення, прохання, скарги та поради стосовно життя душевної спільноти.
-.4. Сповіддю є довірительне повідомлення на будь-яку тему, зміст якого не підлягає розголошенню.
+.4. Сповіддю є секретне спілкування, таємниці якого не розкриваються без згоди всіх душ учасників сповіді.
-.5. Сповіді та звернення, матеріали їх розгляду, інші матеріали діяльності душевної спільноти зберігаються в архіві хранителя віри, що може розпоряджатися матеріалами архіву відповідно до Божої та своєї доброї волі в межах, встановлених цим регламентом.
+.5. Хранитель віри організує доступність, збагачення та збереження надбання душевної спільноти на Божий і свій розсуд, з довірою до душ учасників спільноти.
-=== 5. Здійснення обрядів ===
+=== 5. Культура ===
-.1. Душевна спільнота здійснює ритуали священного обряду віри в найвищу цінність людини, коли на це є добра воля її учасників.
+.1. Душевна спільнота здійснює традицію і обряди святої культури людинопоклонництва за доброю волею учасників.
-.2. Душевна спільнота забезпечує віруючих священним писанням, іншою богослужбовою літературою та предметами культу в необхідній кількості на їх прохання.
+.2. Душевна спільнота забезпечує віруючих святим письмом, іншими потрібними предметами надбання та релігійною інформацією.
-.3. Душевна спільнота оголошує релігійні свята і святкові періоди, організує проведення свят та приймає пропозиції щодо їх планування.
+.3. Душевна спільнота планує та організує релігійне життя, оголошує святими душі, об’єкти, моменти часу і місця, враховуючи проекти та пропозиції віруючих.
-.4. Душевна спільнота веде місіонерську та проповідницьку діяльність, поширює віровчення усно, письмово, в електронній формі, у храмах, в інтернеті, в тому числі у віртуальних храмах, благословенних Богом.
+.4. Душевна спільнота веде місіонерську та проповідницьку діяльність, поширює віровчення в усіх добрих формах із застосуванням священної техніки, автоматизованих систем і просторів служіння людині, одушевлених досконалими програмами святих роботів – духовних творінь людини, які звільнюють душу від обтяжливих робіт.
-.5. Будь-яка доброчесна діяльність душевної спільноти є релігійним обрядом.
+.5. Кожна добра діяльність душевної спільноти є релігійним обрядом.

O RELIGION

User Tools

Site Tools

Differences

Page Tools