scripture-ua
Differences
This shows you the differences between two versions of the page.
| Both sides previous revision Previous revision Next revision | Previous revision | ||
|
scripture-ua [2018/01/13 17:41] faithkeeper |
scripture-ua [2018/01/19 14:49] (current) faithkeeper [ЛЮДИНА ПОНАД УСЕ] |
||
|---|---|---|---|
| Line 1: | Line 1: | ||
| - | ====== ОДНА ДУША: СВЯТЕ ПИСЬМО ВІРИ В СЕБЕ ====== | + | ====== ОДНА ДУША: СВЯТЕ ПИСЬМО ====== |
| + | |||
| + | ===== ОБІЦЯНКА ===== | ||
| + | |||
| + | 1. Щиро сповідую релігійну віру в найвищу цінність людини, душевну релігію і вічний духовний рух творення Бога як людського ідеалу через віру в себе, вірність собі, володіння собою. | ||
| + | |||
| + | 2. Визнаю істинним віровченням Слово Боже, яким є Одна Душа, Святе Письмо Поклоніння Людині. | ||
| + | |||
| + | 3. У самовдосконаленні все одушевлюю, всіх людей і всі спільноти, весь час і простір вважаю своєю душею, однією людиною, з усього я починаюся, в усьому продовжуюся. | ||
| + | |||
| + | 4. Творю обряди душевної релігії, творю священний знак, коло, що символізує людину в центрі буття як безмежну душу буття, єдність всієї відчутної та уявної реальності, як один чистий аркуш всередині й зовні священного кола. | ||
| + | |||
| + | 5. Погоджуюсь зі згодою, заперечую заперечення, люблю кожну добру душу, шаную кожну добру віру. | ||
| + | |||
| + | 6. Декларую суверенітет особистості, що включає мою самоцінність, душевність, моральність, свободу, власність, солідарність та мудрість. | ||
| + | |||
| + | 7. Заради спільного добра, за покликанням душі, з благословення Божого беру участь в душевних спільнотах, володію ними у згоді з Хранителями віри і творю свої душевні спільноти, в яких беруть участь добрі люди. | ||
| + | |||
| + | 8. У суді совісті й самообороні керуюся моральним критерієм: утвердження найвищої цінності людини є добро, приниження людини є зло. | ||
| + | |||
| + | 9. Покоряюся правді, не залежу від гріхів: брехні, насильства, безумної войовничості, страху, жадібності, прив’язаності; гордині, тобто протиставлення свого чужому, демонізації інакших; індивідофобії, тобто побоювання самотності та одинаків. | ||
| + | |||
| + | 10. Душевна релігія – мій світогляд і моя природа, все моє, зібране воєдино; моя душа як найвища цінність людини, джерело всіх цінностей; моя наука ідеалізації дійсного, здійснення ідеального та ідеалізації ідеального; мої святині гармонії, життя, перемоги, любові, долі, благословення та одкровення; моя душевна сила у відкритості розуму, совісті та солідарності; моє право, знання і диво, що узгоджує бажане з дійсним; моя духовна енергія, накопичена у обміні чесними словами, примножена проголошенням чесних слів, джерело духу згоди, співпраці та добробуту, що породжує і живить душі виконанням чесних слів, збільшує цінність та чисельність добра, рухає долю; мій сенс життя, моє щастя у розвитку, пізнанні та творенні, у прагненні добра та боротьбі за добро. | ||
| + | |||
| + | 11. Звертаюся до Бога кожною думкою і вчинком, знаходжу відповідь Бога у кожному висновку і наслідку, доброю волею і силою віри досягаю досконалості. | ||
| ===== ОДКРОВЕННЯ ===== | ===== ОДКРОВЕННЯ ===== | ||
| Line 120: | Line 144: | ||
| 58. Досконалий початок – все моє життя. | 58. Досконалий початок – все моє життя. | ||
| + | |||
| ==== СИМВОЛ ВІРИ ==== | ==== СИМВОЛ ВІРИ ==== | ||
| Line 218: | Line 243: | ||
| 48. А в кінці життєвого циклу слід згадати, як життя утверджувало віру в найвищу цінність людини, закарбувати це в пам’яті й не забувати ніколи жодну добру душу та жодну добру справу. | 48. А в кінці життєвого циклу слід згадати, як життя утверджувало віру в найвищу цінність людини, закарбувати це в пам’яті й не забувати ніколи жодну добру душу та жодну добру справу. | ||
| + | |||
| ==== БОЖЕСТВЕННЕ ОДКРОВЕННЯ ==== | ==== БОЖЕСТВЕННЕ ОДКРОВЕННЯ ==== | ||
| Line 247: | Line 273: | ||
| 13. Бог об’єднує людей. | 13. Бог об’єднує людей. | ||
| - | 14. Бог творить чудеса. | + | 14. Бог творить дива. |
| 15. Бог завжди зі мною. | 15. Бог завжди зі мною. | ||
| Line 284: | Line 310: | ||
| 32. Віра та мудрість перемагають зло безумства, утверджують найвищу цінність людини; такою є воля Бога, яку я знаю і виконую – творити добро! | 32. Віра та мудрість перемагають зло безумства, утверджують найвищу цінність людини; такою є воля Бога, яку я знаю і виконую – творити добро! | ||
| + | |||
| ===== ОПОВІДАННЯ ===== | ===== ОПОВІДАННЯ ===== | ||
| Line 365: | Line 392: | ||
| 19. Спілкується з Богом постійно. | 19. Спілкується з Богом постійно. | ||
| - | 20. Разом творять чудеса. | + | 20. Разом творять дива. |
| ==== ПЕРЕМОГА ==== | ==== ПЕРЕМОГА ==== | ||
| Line 419: | Line 447: | ||
| 7. І приходить ненависть: йдеш в бій проти всіх, починаючи з себе, в ім'я любові. | 7. І приходить ненависть: йдеш в бій проти всіх, починаючи з себе, в ім'я любові. | ||
| - | 8. Тоді згадай: заборонено боятись невідомого; так каже священне писання. | + | 8. Тоді згадай: заборонено боятись невідомого; так каже святе письмо. |
| 9. Почуй слово Боже, і прийде мудрість. | 9. Почуй слово Боже, і прийде мудрість. | ||
| Line 440: | Line 468: | ||
| 18. З любові до істини починається діалог з Богом, вічний та досконалий, рівний і душевний, якому нема перешкод. | 18. З любові до істини починається діалог з Богом, вічний та досконалий, рівний і душевний, якому нема перешкод. | ||
| + | |||
| ==== ДОЛЯ ==== | ==== ДОЛЯ ==== | ||
| Line 462: | Line 491: | ||
| 10. «Твоє буття належить тобі.» | 10. «Твоє буття належить тобі.» | ||
| + | |||
| ===== ОСМИСЛЕННЯ ===== | ===== ОСМИСЛЕННЯ ===== | ||
| Line 467: | Line 497: | ||
| ==== ЛЮДИНА ПОНАД УСЕ ==== | ==== ЛЮДИНА ПОНАД УСЕ ==== | ||
| - | Це священна декларація віри в найвищу цінність людини (віри в людину), основою якої є спорідненість людини з її безсмертною душею, яка має нескінченну цінність і здатна творити чудеса. | + | Це священна декларація віри в найвищу цінність людини (душевної релігії, людинопоклонництва), основою якої є спорідненість людини з її безсмертною душею, яка має нескінченну цінність і здатна творити чудеса. |
| === 1. Душа === | === 1. Душа === | ||
| Line 473: | Line 503: | ||
| 1.1. Ніхто і ніщо не існує наодинці з собою. | 1.1. Ніхто і ніщо не існує наодинці з собою. | ||
| - | 1.2. Все, що існує в світі: люди, тварини, рослини, предмети – поряд зі своєю тілесною природою, тілесною оболонкою мають душу. | + | 1.2. Все, що існує в світі, люди, тварини, рослини, предмети, поряд зі своєю тілесною природою, тілесною оболонкою мають душу. |
| - | 1.3. Душа - активна безсмертна субстанція. Вона надприродна, неосяжна і безвимірна зі світу матеріальних об’єктів, але у душі весь сенс існування всього сущого, майбутнє і минуле, символізм і правда, місце і значення носія душі в природі. | + | 1.3. Душа – активна безсмертна субстанція. Вона надприродна, неосяжна і безвимірна зі світу матеріальних об’єктів, але у душі весь сенс існування всього сущого, майбутнє і минуле, символізм і правда, місце і значення носія душі в природі. |
| 1.4. Ми споріднені з нашими душами. Душа впливає на існування. Душа впливає на життя, на долю. Душа і її носій є одне ціле. | 1.4. Ми споріднені з нашими душами. Душа впливає на існування. Душа впливає на життя, на долю. Душа і її носій є одне ціле. | ||
| - | 1.5. Будь-яке описання душі впливає на неї. Думки і слова про те, якою є душа, можуть її змінити, але не перетворять її на щось матеріальне. | + | 1.5. Будь-який опис душі впливає на неї. Думки і слова про те, якою є душа, можуть її змінити, але не перетворять її на щось матеріальне. |
| 1.6. Душі торкаються одна одної. Всі душі світу є братніми й існують у взаємодії та рівновазі, що є запорукою природнього стану речей. | 1.6. Душі торкаються одна одної. Всі душі світу є братніми й існують у взаємодії та рівновазі, що є запорукою природнього стану речей. | ||
| Line 485: | Line 515: | ||
| 1.7. Жива душа здатна на прояви волі, віри, любові та пізнання. Воля, віра, любов та пізнання зближують між собою душі та впливають на матеріальну природу, минуле і майбутнє. | 1.7. Жива душа здатна на прояви волі, віри, любові та пізнання. Воля, віра, любов та пізнання зближують між собою душі та впливають на матеріальну природу, минуле і майбутнє. | ||
| - | === 2. Людина та найвища цінність (найвище значення) людини === | + | |
| + | === 2. Людина як Найвища Цінність === | ||
| 2.1. Людина є носієм живої душі, що усвідомила себе, керує собою й міняє навколишній світ відповідно до своїх уявлень і намірів. Коли жива душа стає свідомістю, її носій у сукупності з душею стає людиною. | 2.1. Людина є носієм живої душі, що усвідомила себе, керує собою й міняє навколишній світ відповідно до своїх уявлень і намірів. Коли жива душа стає свідомістю, її носій у сукупності з душею стає людиною. | ||
| Line 493: | Line 524: | ||
| 2.3. Людина, як невіддільний носій душі, міняє інші душі своїми вчинками: ділами, словами, сказаними та написаними, жестами і знаками, думками, мріями, планами та поглядами. | 2.3. Людина, як невіддільний носій душі, міняє інші душі своїми вчинками: ділами, словами, сказаними та написаними, жестами і знаками, думками, мріями, планами та поглядами. | ||
| - | 2.4. Душа людини миттєво переміщується у часі та просторі, долає будь-які перепони за своїм бажанням й творить чудеса, міняючи порядок речей понадприродним шляхом за своєю усвідомленою волею, якщо вона підкріплена правдивим розумінням найвищої цінності людини. | + | 2.4. Душа людини миттєво переміщується у часі та просторі, долає будь-які перепони за своїм бажанням й творить чудеса, міняючи порядок речей своєю надприродною свідомою волею, зміцненою правдивим розумінням найвищої цінності людини. |
| - | 2.5. Ніщо матеріальне чи нематеріальне не може принизити найвищого значення людської душі, але може посіяти зерна сумніву чи зухвалого заперечення найвищого значення людини, що є гріхом та неправдою. Душа людини має боротись із неправдою і гріхом, укріплювати віру в найвищу цінність людини – свою та інших людей. Від сили цієї віри великою мірою залежить сила надприродного впливу душі людини на матеріальний світ. | + | 2.5. Ніщо відчутне чи невідчутне не може принизити найвищої цінності людської душі, але може посіяти зерна сумніву чи зухвалого заперечення найвищої цінності та значення людини, що є гріхом та неправдою. Душа людини має боротись із неправдою і гріхом, укріплювати віру в найвищу цінність людини, яка формує людську силу контролювати і міняти реальність. |
| - | 2.6. Усвідомивши повною мірою свою найвищу цінність, людина здатна творити чудеса. | + | 2.6. Усвідомивши повною мірою свою найвищу цінність, людина здатна творити дива. |
| - | 2.7. Одне з найбільших чудес – життя душі людини до її народження та після смерті матеріального тіла. Душа може народжуватись скільки завгодно разів. При народженні, однак, душа втрачає пам’ять, яка може відновитись згодом частинами, коли людина творить чудеса. | + | 2.7. Одне з найбільших чудес – життя душі людини до народження та після смерті матеріального тіла. Душа може народжуватись скільки завгодно разів. Народження означає очищення пам’яті, яка може пробудитися згодом, коли людина творить дива. |
| + | |||
| === 3. Моральні принципи === | === 3. Моральні принципи === | ||
| Line 505: | Line 537: | ||
| 3.1. Все, що укріплює віру в найвищу цінність людини, є добро. Людина повинна творити добро і жити добром. | 3.1. Все, що укріплює віру в найвищу цінність людини, є добро. Людина повинна творити добро і жити добром. | ||
| - | 3.2. Проповідь віри в людину, розповідь про сутність найвищої цінності людини і укріплення віри в неї, читання, осмислення, виготовлення і дарування символу віри, проведення обрядів та церемоній для вірян й тих, хто бажає дізнатись більше про цю віру, прийняття сповіді грішників, самовіддача в утішенні та допомозі й добрих порадах людям є великим добром, гідним поваги і наслідування тими, хто вірить, що людина понад усе (чи, те ж саме, вірить в людину). Проповідниками віри в людину стають люди, що відчули покликання до цього і повністю розуміють суть вчення віри в людину. | + | 3.2. Проповідь душевної релігії, розповідь про сутність найвищої цінності людини і укріплення віри в себе, читання, осмислення, виготовлення і дарування святого письма, проведення обрядів та церемоній для вірян і тих, хто цікавиться людинопоклонництвом, прийняття сповіді у гріхах, відданість співчуттю та допомозі людям є велике добро, гідне поваги і підтримки віруючих в себе. Проповідниками віри в найвищу цінність людини стають люди, покликані до місії одушевлення натхненням віри в себе. |
| - | 3.3. Все, що принижує людину, або причиняє людині біль чи смерть, або руйнує її свідомість, її волю, віру, любов чи знання – є зло. Людина повинна боротись зі злом. | + | 3.3. Все, що принижує людину, або завдає людині біль чи смерть, або руйнує її свідомість, її волю, віру, любов чи знання – є зло. Людина повинна боротись зі злом. |
| 3.4. Поки зло слабке, його можна здолати думкою, словом, посмішкою. Війну іноді можна перетворити на жарт надприродною силою душі людини. Творіння добра в такий спосіб є одним з важливих моральних принципів. | 3.4. Поки зло слабке, його можна здолати думкою, словом, посмішкою. Війну іноді можна перетворити на жарт надприродною силою душі людини. Творіння добра в такий спосіб є одним з важливих моральних принципів. | ||
| Line 513: | Line 545: | ||
| 3.5. Коли нема іншого шляху, сильне зло треба долати малим злом – але тільки у тому разі, коли точно знаєш, що сукупність зла у світі від такого вчинку зменшиться, і скоєне зло буде спокутуване. | 3.5. Коли нема іншого шляху, сильне зло треба долати малим злом – але тільки у тому разі, коли точно знаєш, що сукупність зла у світі від такого вчинку зменшиться, і скоєне зло буде спокутуване. | ||
| - | 3.6. Коли людина скоїла зло, вона має спокутувати цей гріх: сповідуватись проповіднику віри в людину, просити прощення у всіх, кого зачепило скоєне зло, у разі необхідності - відшкодувати нанесені збитки, понести покарання відповідно до законів та звичаїв суспільства. | + | 3.6. Коли людина скоїла зло, вона має спокутувати цей гріх: сповідуватись проповіднику віри в людину, просити прощення у всіх, кого зачепило скоєне зло, у разі необхідності – відшкодувати завдані збитки, понести покарання відповідно до законів та звичаїв суспільства. |
| + | |||
| + | 3.7. Щасливе чесне життя, свобода, віра, любов, знання, допомога кожній людині, створення суспільства, дружба, сім’я, вирощування людей, ріст над собою, праця та творчість є добром. | ||
| - | 3.7. Доброчесне життя, пошук і досягнення свого щастя у волі, вірі, любові та пізнанні, допомога людям, створення сімейного союзу та виховання дітей, співпраця з людьми та творчість є добром. | ||
| === 4. Табу === | === 4. Табу === | ||
| Line 542: | Line 575: | ||
| 4.10. Забороняється критикувати інші релігії. | 4.10. Забороняється критикувати інші релігії. | ||
| + | |||
| === 5. Ритуали === | === 5. Ритуали === | ||
| - | 5.1. Людина поклоняється душі кожної людини, в тому числі своїй власній, будь-яким способом, який демонструє людям і собі найвищу цінність людини й душі людини. Питай свою душу про все, що хвилює. Проси душу про чудо та доведи гідність чуда. Слухай свою душу. | + | 5.1. Людина поклоняється душі кожної людини, в тому числі своїй власній, будь-яким способом, який демонструє людям і собі найвищу цінність людини й душі людини. Питай свою душу про все, що хвилює. Проси душу про диво та доведи гідність дива. Слухай свою душу. |
| 5.2. Питай себе про кожен важливий вчинок, який маєш намір зробити: “Як це укріпить віру в найвищу цінність людини?”. Якщо це колективний вчинок і ти не можеш самостійно знайти відповідь на таке питання, спитай про це в інших! | 5.2. Питай себе про кожен важливий вчинок, який маєш намір зробити: “Як це укріпить віру в найвищу цінність людини?”. Якщо це колективний вчинок і ти не можеш самостійно знайти відповідь на таке питання, спитай про це в інших! | ||
| Line 551: | Line 585: | ||
| 5.3. Посміхайся частіше. Це спосіб зближення душ. Плескай в долоні, коли хочеш показати підтримку добра. | 5.3. Посміхайся частіше. Це спосіб зближення душ. Плескай в долоні, коли хочеш показати підтримку добра. | ||
| - | 5.4. Коли тілесна оболонка людини народжується, а також щороку треба якомога більше розповідати всім про добро, яке вона може вчинити в майбутньому чи вчинила, підкреслювати найвищу цінність людини. Коли тілесна оболонка людини вмирає, треба негайно і якомога ширше розповісти всім про добро, вчинене нею, підкреслювати найвищу цінність людини, записати і увіковічити найкращі діяння – тоді безсмертна душа людини в своєму вічному житті стане щасливою і досягне всього, чого забажає. | + | 5.4. На початку життя чи діяльності передбачай успіх людини, утверджуй найвищу цінність людини. При закінченні життя чи діяльності пам’ятай людське життя та успіх, утверджуй найвищу цінність людини, будь щасливою душею, щоб заслужити вічне життя і досягти бажаного. |
| + | |||
| + | 5.5. У житті демонструй прекрасну віру в себе, благословляй домівку і кожне місце словом Божим. | ||
| - | 5.5. Помісти в оселі на видному місці символ віри, зроблений гарно, щоб радував око. | + | 5.6. Коли душа бажає, при обрядах і на святах твори добро і даруй символ віри. |
| - | 5.6. На свято чи коли душа того бажає, подаруй іншим символ віри. | + | 5.7. Читай символ віри. Думай, мрій, черпай натхнення з символа віри. Коли страшно, гірко, нудно, у разі розчарування, хвороби, безсилля, коли віра слабшає – читай символ віри. |
| - | 5.7. Читай символ віри. Думай, мрій, черпай натхнення з символа віри. Коли страшно, гірко, нудно, коли розчарований, хворий, безсилий, коли віра слабшає – читай символ віри. | + | 5.8. Обряди і церемонії для віруючих в себе проводять проповідники, які дарують всім слово Боже і можуть поширювати власні декларації з питань душевної релігії та її впливу на життя; проповідники торкаються власною душею до кожної декларації. Душа – Хранитель Віри є провідним проповідником, що висловлює у маніфестах правила віри, благословляє і судить іменем Божим, залучає та відлучає проповідників, засуджує зло, навіть прикрите обманом і підробкою доброї віри. Хранитель за зверненнями людей вивчає факти та судить добро і зло. Хранитель слідкує за автентичністю слова Божого та інших святинь віри в себе. |
| - | 5.8. Обряди і церемонії для тих, хто вірить, що людина – понад усе, які не є особистими (індивідуальними), проводять проповідники віри в людину. Проповідники віри в людину дарують всім бажаючим символ віри для поширення нашої релігії. Проповідники віри в людину можуть поширювати власні декларації як висловлення своєї думки стосовно питань віри та їх впливу на життя; проповідники повинні торкатися своєю душею до кожної такої декларації. Ключову роль серед проповідників віри в людину грає душа – хранитель віри в людину, яка крім видання декларацій може також поширювати маніфести як висловлення своєї думки стосовно важливих питань віри і, зокрема, про визнання проповідниками віри в людину, а окремо і про відлучення від віри та визнання неправдою проповідей тих, хто чинить зло, прикриваючись добрим ім’ям нашої віри. Хранитель за зверненнями людей вивчає феномени та відповідає на питання про добро і зло. Хранитель слідкує за автентичністю символа віри, інших предметів культу та догм. | + | 5.9. Проповідники людинопоклонництва представляють традиційну культуру душевної релігії, приватно чи публічно збирають душі на проповідь, молитву, богослужіння та обряди, обговорення найвищої цінності душі людини. Проповідникам віри в себе належить викривати зло, захищати правду для укріплення віри в найвищу цінність людини. |
| - | 5.9. Проповідники віри в людину за необхідності проводять збори для проповіді та публічного обговорення можливостей і найвищої цінності душі людини та проведення інших обрядів і церемоній. Проповідникам віри в людину дозволяється правдиво критикувати зло, якщо така критика укріплює віру людей в найвищу цінність людини. | + | 5.10. Проповідники віри в себе приймають сповідь, дають поради щодо спокути гріхів та тримають зміст сповіді в таємниці. Під час сповіді тримай в руках символ віри. |
| - | 5.10. Проповідники віри в людину приймають сповідь тих, хто вчинив гріх, дають поради, як його спокутувати, та тримають зміст сповіді в таємниці. Під час сповіді тримай в руках символ віри. | ||
| ==== КРЕАТИВНИЙ ІДЕАЛІЗМ ==== | ==== КРЕАТИВНИЙ ІДЕАЛІЗМ ==== | ||
| Line 597: | Line 632: | ||
| 15. От віра – розвиток душі. Спочатку ми віримо казці, міфу або повідомленню, що втілює добру ідею через життєвий сюжет – це ідеалізація дійсного. Потім ми живемо відповідно до моральних та етичних приписів, яким навчилися з казок – це здійснення ідеального. Потім старі казки набувають нових значень, традиційна мораль трансформується в сучасну, ми узагальнюємо добрі ідеї та віруємо у максимально добру ідею – це ідеалізація ідеального. | 15. От віра – розвиток душі. Спочатку ми віримо казці, міфу або повідомленню, що втілює добру ідею через життєвий сюжет – це ідеалізація дійсного. Потім ми живемо відповідно до моральних та етичних приписів, яким навчилися з казок – це здійснення ідеального. Потім старі казки набувають нових значень, традиційна мораль трансформується в сучасну, ми узагальнюємо добрі ідеї та віруємо у максимально добру ідею – це ідеалізація ідеального. | ||
| - | 16. На прикладі віри проілюструємо і принципи буття. Віра одушевляє матерію і цим символізує єдність матеріального з ідеальним. Віра спонукає творити добрі справи, вдосконалювати світ і цим символізує творчий розвиток. Віра творить знання про добро і зло, що є наймогутнішою зброєю у боротьбі зі злом, і так символізує єдність творення та боротьби. | + | 16. На прикладі віри проілюструємо і принципи буття. Віра одушевляє матерію і цим символізує єдність матеріального з ідеальним. Віра спонукає творити добрі справи, вдосконалювати світ і цим символізує творчий розвиток. Віра творить знання про добро і зло, що є наймогутнішою зброєю у боротьбі зі злом, і так символізує єдність творення та боротьби. |
| 17. От освіта – розвиток інтелекту. Спочатку ми пізнаємо предмети – це ідеалізація дійсного. За допомогою знань ми маніпулюємо предметами – це здійснення ідеального. Потім ми винаходимо нові предмети – це ідеалізація ідеального. | 17. От освіта – розвиток інтелекту. Спочатку ми пізнаємо предмети – це ідеалізація дійсного. За допомогою знань ми маніпулюємо предметами – це здійснення ідеального. Потім ми винаходимо нові предмети – це ідеалізація ідеального. | ||
| Line 623: | Line 658: | ||
| 28. Цей ідеальний антропологічний цикл продиктований трьома законами розвитку та двома фундаментальними принципами буття. Перша половина циклу відображає об’єктивний розвиток людини, вершиною якого є досконала соціалізація, друга половина циклу – суб’єктивний розвиток людини, вершиною якого є досконала індивідуалізація. | 28. Цей ідеальний антропологічний цикл продиктований трьома законами розвитку та двома фундаментальними принципами буття. Перша половина циклу відображає об’єктивний розвиток людини, вершиною якого є досконала соціалізація, друга половина циклу – суб’єктивний розвиток людини, вершиною якого є досконала індивідуалізація. | ||
| - | 29. Розглянемо ідеальний соціальний цикл – цикл розвитку людської спільноти в найширшому сенсі цього слова: суверенного індивідуума (це первинна форма людської спільноти), групи (в тому числі, сім'ї), мережі, організації, корпорації, суспільства, народу, людства. | + | 29. Розглянемо ідеальний соціальний цикл – цикл розвитку людської спільноти в найширшому сенсі цього слова: суверенної особи (це первинна форма людської спільноти), групи (в тому числі, сім'ї), мережі, організації, корпорації, суспільства, народу, людства. |
| 30. Перший етап – самобутність. Спільнота обумовлена любов’ю, силою, іншими об’єктивними обставинами. | 30. Перший етап – самобутність. Спільнота обумовлена любов’ю, силою, іншими об’єктивними обставинами. | ||
| Line 642: | Line 677: | ||
| 38. Світоглядне та антропологічне вчення креативного ідеалізму є раціональною основою віри в найвищу цінність людини. | 38. Світоглядне та антропологічне вчення креативного ідеалізму є раціональною основою віри в найвищу цінність людини. | ||
| + | |||
| ==== ДІАЛОГ ==== | ==== ДІАЛОГ ==== | ||
| Line 647: | Line 683: | ||
| Це священний діалог двох душ, продиктований Богом: | Це священний діалог двох душ, продиктований Богом: | ||
| - | 1. «Хто ти?» | + | 1. "Хто ти?" |
| - | 2. «Я вірую в найвищу цінність людини.» | + | 2. "Я вірую в найвищу цінність людини." |
| - | 3. «Що таке віра в найвищу цінність людини?» | + | 3. "Що таке віра в найвищу цінність людини?" |
| - | 4. «Це наша істинна релігія: одкровенне віровчення, дароване Богом, душевні обряди та правильна релігійна організація.» | + | 4. "Це наша істинна релігія: одкровенне віровчення, дароване Богом, душевні обряди та правильна релігійна організація." |
| - | 5. «Навіщо ви спілкуєтесь з інакомислячими?» | + | 5. "Навіщо ви спілкуєтесь з інакомислячими?" |
| - | 6. «Для взаємного духовного збагачення, адже всі душі є братніми. Бог хоче взаєморозуміння й співпраці всіх людей. Крім того, діалог допомагає краще осмислити свою віру, укріпитися у вірі, навчитися достойно зустрічати виклики, долати недосконалості світогляду людей та спільнот, боротись за добро. Як і будь-яка полеміка про світоглядні питання, діалог з інакомислячим, особливо з іновірцем, приречений бути непростим з огляду на величезну різницю систем цінностей, мови і змісту понять, якісно різний досвід духовного життя у різних релігіях. Однак такий діалог має підтримуватись в ім’я людяності.» | + | 6. "Для взаємного духовного збагачення, адже всі душі є братніми. Бог хоче взаєморозуміння й співпраці всіх людей. Крім того, діалог допомагає краще осмислити свою віру, укріпитися у вірі, навчитися достойно зустрічати виклики, долати недосконалості світогляду людей та спільнот, боротись за добро. Як і будь-яка полеміка про світоглядні питання, діалог з інакомислячим, особливо з іновірцем, приречений бути непростим з огляду на величезну різницю систем цінностей, мови і змісту понять, якісно різний досвід духовного життя у різних релігіях. Однак такий діалог має підтримуватись в ім’я людяності." |
| - | 7. «Що пропонує ваша релігія?». | + | 7. "Що пропонує ваша релігія?". |
| - | 8. «Самовдосконалення. Безпосереднє спілкування з Богом. Чіткий, світлий, священний моральний критерій. Повноцінне духовне життя. Високі цілі та орієнтири. Звільнення від упереджень, страху, стадності, жорстокості, жадібності, рабства, лінощів, самообману, самодурства та інших поганих звичок, інстинктів, страстей і спокус. Моя релігія особливо цінна для творчої людини, яка прагне зберігти та розвивати свою добру волю, мудрість, індивідуальність всупереч усім безумним агресорам та бездушній долі. З вірою в себе і з Божою допомогою ти володітимеш собою.» | + | 8. "Самовдосконалення. Безпосереднє спілкування з Богом. Чіткий, світлий, священний моральний критерій. Повноцінне духовне життя. Високі цілі та орієнтири. Звільнення від упереджень, страху, стадності, жорстокості, жадібності, рабства, лінощів, самообману, самодурства та інших поганих звичок, інстинктів, страстей і спокус. Моя релігія особливо цінна для творчої людини, яка прагне зберігти та розвивати свою добру волю, мудрість, індивідуальність всупереч усім безумним агресорам та бездушній долі. З вірою в себе і з Божою допомогою ти володітимеш собою." |
| - | 9. «Вас багато?» | + | 9. "Вас багато?" |
| - | 10. «Один Бог знає. Не число, а душевність наближає до істини. Я сповідую свою віру незалежно від того, наскільки вона переконлива для інших людей, незалежно від того, чи схвалюють мою віру інші люди. Кількість прибічників і кількість опонентів релігії ніяк не впливає на повноцінність спілкування з Богом, яке є сутністю та серцевиною віровчення, обряду та організації віри в найвищу цінність людини. Досконалим є індивідуальне спілкування з Богом, індивідуальне богослужіння. Особисте духовне життя, тобто, досвід душевності є первинним та істинним, поки хранитель віри не встановив протилежного за правилами священного процесу визначення добра і зла.» | + | 10. "Один Бог знає. Не число, а душевність наближає до істини. Я сповідую свою віру незалежно від того, наскільки вона переконлива для інших людей, незалежно від того, чи схвалюють мою віру інші люди. Кількість прибічників і кількість опонентів релігії ніяк не впливає на повноцінність спілкування з Богом, яке є сутністю та серцевиною віровчення, обряду та організації віри в найвищу цінність людини. Досконалим є індивідуальне спілкування з Богом, індивідуальне богослужіння. Особисте духовне життя, тобто, досвід душевності є первинним та істинним, поки хранитель віри не встановив протилежного за правилами священного процесу визначення добра і зла." |
| - | 11. «Ви претендуєте на знання абсолютної істини?» | + | 11. "Ви претендуєте на знання абсолютної істини?" |
| - | 12. «Лише Бог – абсолютна істина. Ми прагнемо досконалості. Ми вміємо бачити досконалість в усьому. Бог досконалий, як ідеал. Атеїзм досконалий, як заперечення недосконалих уявлень про Бога. Агностицизм досконалий, як заперечення недосконалих уявлень про істину. Наука досконала, як знання. Віра досконала, як сенс знань. Філософія досконала, як узагальнення. Теологія досконала, як одушевлення філософії. Християнство досконале, бо вчить мудрій любові. Іслам досконалий, бо вчить мудрій покорі. Буддизм досконалий, бо вчить творити небуття. Індуїзм досконалий, бо вчить любити небуття. Джайнізм досконалий, бо вчить миритися з небуттям. Іудаїзм досконалий, бо вчить мудрій традиції. Синтоїзм досконалий, як чисте багатоманіття прекрасних душ. Анімізм – досконалий початок кожної істинної віри. Все добре є досконалим. Кожна добра віра починається з пізнання абсолютної істини тою мірою, яка доступна для людини.» | + | 12. "Лише Бог – абсолютна істина. Ми прагнемо досконалості. Ми вміємо бачити досконалість в усьому. Бог досконалий, як ідеал. Атеїзм досконалий, як заперечення недосконалих уявлень про Бога. Агностицизм досконалий, як заперечення недосконалих уявлень про істину. Наука досконала, як знання. Віра досконала, як сенс знань. Філософія досконала, як узагальнення. Теологія досконала, як одушевлення філософії. Християнство досконале, бо вчить мудрій любові. Іслам досконалий, бо вчить мудрій покорі. Буддизм досконалий, бо вчить творити небуття. Індуїзм досконалий, бо вчить любити небуття. Джайнізм досконалий, бо вчить миритися з небуттям. Іудаїзм досконалий, бо вчить мудрій традиції. Синтоїзм досконалий, як чисте багатоманіття прекрасних душ. Анімізм – досконалий початок кожної істинної віри. Все добре є досконалим. Кожна добра віра починається з пізнання абсолютної істини тою мірою, яка доступна для людини." |
| - | 13. «Як розуміти вашу назву?» | + | 13. "Як розуміти вашу назву?" |
| - | 14. «Ми є віруючими в найвищу цінність людини, бо віримо в найвищу цінність людини. Людина є найвищою цінністю, людина понад усе. Нашу віру символізує коло. Це людина в центрі буття: всередині кола внутрішній світ, поза колом зовнішній світ.» | + | 14. "Ми є віруючими в найвищу цінність людини, бо віримо в найвищу цінність людини. Людина є найвищою цінністю, людина понад усе. Нашу віру символізує коло. Це людина в центрі буття: всередині кола внутрішній світ, поза колом зовнішній світ." |
| - | 15. «Ви любите себе більше, ніж інших?» | + | 15. "Ви любите себе більше, ніж інших?" |
| - | 16. «Бог каже: треба вірити в себе. Віра в себе допомагає творити добро, жити по-доброму, бачити душу в інших людях. Коли занадто любиш себе, важко усвідомити просту істину: мої погляди і чужі погляди рівноцінні. Щоб побачити рівноцінність людських душ, достатньо простої уважності, поваги до іншої душі. Досвід спілкування з Богом та людьми укріплює мою віру в найвищу цінність людини як такої, кожної людини, незалежно від любові чи нелюбові до себе чи до інших. Віра дарує прозріння, а любов може бути сліпою. Можна будь-якою мірою любити або не любити кого завгодно чи що завгодно, однак досконала лише одушевлена любов, втілена у добрій волі. Тому я прагну однаково любити всі душі.» | + | 16. "Бог каже: треба вірити в себе. Віра в себе допомагає творити добро, жити по-доброму, бачити душу в інших людях. Коли занадто любиш себе, важко усвідомити просту істину: мої погляди і чужі погляди рівноцінні. Щоб побачити рівноцінність людських душ, достатньо простої уважності, поваги до іншої душі. Досвід спілкування з Богом та людьми укріплює мою віру в найвищу цінність людини як такої, кожної людини, незалежно від любові чи нелюбові до себе чи до інших. Віра дарує прозріння, а любов може бути сліпою. Можна будь-якою мірою любити або не любити кого завгодно чи що завгодно, однак досконала лише одушевлена любов, втілена у добрій волі. Тому я прагну однаково любити всі душі." |
| - | 17. «Чому ви вірите, що людина є найвищою цінністю?» | + | 17. "Чому ви вірите, що людина є найвищою цінністю?" |
| - | 18. «Так сказано в священному писанні. Кожна людина від народження має величезну силу, джерело якої в людській душі. Душа – це найвища цінність людини, і її силою є віра. Душа – все найкраще в свідомості людини, ідеал досконалого добра. Бог є джерелом всіх душ. Щоб допомогти нам бути душевними, Бог дарував людям шістнадцять текстів у п’яти розділах: три тексти одкровення, п’ять текстів оповідання, три тексти осмислення, три тексти обрядів, два тексти організації. Спочатку Бог продиктував символ віри, де сказано вірити в найвищу цінність людини. В кінці Бог продиктував відповіді на твої молитви.» | + | 18. "Так сказано в святому письмі. Кожна людина від народження має величезну силу, джерело якої в людській душі. Душа – це найвища цінність людини, і її силою є віра. Душа – все найкраще в свідомості людини, ідеал досконалого добра. Бог є джерелом всіх душ. Щоб допомогти нам бути душевними, Бог дарував людям шістнадцять текстів у п’яти розділах: три тексти одкровення, п’ять текстів оповідання, три тексти осмислення, три тексти обрядів, два тексти організації. Спочатку Бог продиктував символ віри, де сказано вірити в найвищу цінність людини. В кінці Бог продиктував відповіді на твої молитви." |
| - | 19. «Я не молюся вашому Богу». | + | 19. "Я не молюся вашому Богу". |
| - | 20. «Твоє життя – твоя молитва. Кожна людина вірить в найвищу цінність людини, навіть якщо не здогадується про це. Наша релігія завжди була, є і буде, хоча й у різних формах та під різними іменами. Всі добрі казки та релігії, всі добрі світогляди та науки слід пізнавати і шанувати як початки нашої релігії. Ми поділяємо та благословляємо віру та знання у будь-якій формі, бо віра та знання завжди ведуть до істини. Ми пропонуємо всім людям розділити з нами Божий подарунок – істину.» | + | 20. "Твоє життя – твоя молитва. Кожна людина вірить в найвищу цінність людини, навіть якщо не здогадується про це. Наша релігія завжди була, є і буде, хоча й у різних формах та під різними іменами. Всі добрі казки та релігії, всі добрі світогляди та науки слід пізнавати і шанувати як початки нашої релігії. Ми поділяємо та благословляємо віру та знання у будь-якій формі, бо віра та знання завжди ведуть до істини. Ми пропонуємо всім людям розділити з нами Божий подарунок – істину." |
| - | 21. «Навіщо ви фантазуєте?» | + | 21. "Навіщо ви фантазуєте?" |
| - | 22. «Бог являється у мріях – читаємо у священному писанні. Божественне одкровення дарується людині у творчості, при творенні добра. Бог – творець усього і вища воля, тому приниження доброї творчості є богохульством. Тільки безумець ворогує з фантазією, намагаючись принизити творіння Боже. Однак насправді безумець принижує лише себе своєю ворожістю до істини. Велике щастя – чути, оповідати, записувати і проповідувати слово Боже.» | + | 22. "Бог являється у мріях – читаємо у святому письмі. Божественне одкровення дарується людині у творчості, при творенні добра. Бог – творець усього і вища воля, тому приниження доброї творчості є богохульством. Тільки безумець ворогує з фантазією, намагаючись принизити творіння Боже. Однак насправді безумець принижує лише себе своєю ворожістю до істини. Велике щастя – чути, оповідати, записувати і проповідувати слово Боже." |
| - | 23. «Як єдина істина може бути предметом різних фантазій?» | + | 23. "Як єдина істина може бути предметом різних фантазій?" |
| - | 24. «Єдина істина – це досконалий початок. Той самий чистий аркуш, на якому вже давно все написано. Мудрий бачить істину на чистому аркуші та зображає її так, як бачить. Однак всі зображені межі істини лише підкреслюють чисту безмежність аркуша. Не можна нехтувати чужими фантазіями, навмисно наповнювати несуперечливі абстракції суперечливим змістом, віддзеркалювати своє безвір’я у чужий духовний простір, бо не мудро проводити межу і думати, що сенс у межі, а не у аркуші, на якому ця межа проведена. В цьому єдність істини. Але істину кожен усвідомлює по-своєму, таким є істинний шлях до істини. Чим менше людей гуртом шукають істину, тим швидше знаходять вірний шлях. Чистий аркуш для того й існує, щоб на ньому можна було зобразити все, чого душа забажає. В цьому різноманітність істини. Душа людини для Бога – чистий аркуш. Спілкуючись з нами, Бог зображає в душах одкровення. Так було, є і буде, тому за старими одкровеннями слідують нові. Священне писання – досконалий початок для віри, це чистий аркуш, який слід читати з фантазією. Проявляючи віру, самостійно наповнюй змістом всі абстрактні поняття, які згадуються у священному писанні. Бог дав кожній людині цей простір для творчості. Ніхто не розвиватиме за тебе твою духовність, твою душу. Я не маю жодного бажання чи морального права намагатись змінювати твої погляди. Ти повноцінна особистість, повірити у найвищу цінність людини ти зможеш тільки самостійно.» | + | 24. "Єдина істина – це досконалий початок. Той самий чистий аркуш, на якому вже давно все написано. Мудрий бачить істину на чистому аркуші та зображає її так, як бачить. Однак всі зображені межі істини лише підкреслюють чисту безмежність аркуша. Не можна нехтувати чужими фантазіями, навмисно наповнювати несуперечливі абстракції суперечливим змістом, віддзеркалювати своє безвір’я у чужий духовний простір, бо не мудро проводити межу і думати, що сенс у межі, а не у аркуші, на якому ця межа проведена. В цьому єдність істини. Але істину кожен усвідомлює по-своєму, таким є істинний шлях до істини. Чим менше людей гуртом шукають істину, тим швидше знаходять вірний шлях. Чистий аркуш для того й існує, щоб на ньому можна було зобразити все, чого душа забажає. В цьому різноманітність істини. Душа людини для Бога – чистий аркуш. Спілкуючись з нами, Бог зображає в душах одкровення. Так було, є і буде, тому за старими одкровеннями слідують нові. Святе письмо – досконалий початок для віри, це чистий аркуш, який слід читати з фантазією. Проявляючи віру, самостійно наповнюй змістом всі абстрактні поняття, які згадуються у святому письмі. Бог дав кожній людині цей простір для творчості. Ніхто не розвиватиме за тебе твою духовність, твою душу. Я не маю жодного бажання чи морального права намагатись змінювати твої погляди. Ти повноцінна особистість, повірити у найвищу цінність людини ти зможеш тільки самостійно." |
| - | 25. «Хто записав слово Боже?» | + | 25. "Хто записав слово Боже?" |
| - | 26. «Це знає тільки Бог. Богом продиктовані твої питання, Богом продиктовані мої відповіді. Нема інших авторів священного писання.» | + | 26. "Це знає тільки Бог. Богом продиктовані твої питання, Богом продиктовані мої відповіді. Нема інших авторів святого письма." |
| - | 27. «Як звуть Бога? Може, це Богиня? Скільки Богів?». | + | 27. "Як звуть Бога? Може, це Богиня? Скільки Богів?". |
| - | 28. «Бог є душа, як і людина. Душа – досконалий початок, не обмежений нічим. Душа не має імені, душа не чоловік і не жінка, душа не в однині і не в множині, душа безмежна у просторі та часі. Всі душі пов’язані між собою. Можна мислити добрі особливості душі, можна давати душам імена, але від того душі не стануть менш досконалими.» | + | 28. "Бог є душа, як і людина. Душа – досконалий початок, не обмежений нічим. Душа не має імені, душа не чоловік і не жінка, душа не в однині і не в множині, душа безмежна у просторі та часі. Всі душі пов’язані між собою. Можна мислити добрі особливості душі, можна давати душам імена, але від того душі не стануть менш досконалими." |
| - | 29. «Що означає, що душа не обмежена одниною чи множиною?» | + | 29. "Що означає, що душа не обмежена одниною чи множиною?" |
| - | 30. «Спілкуючись з Богом, ми не помічаємо різниці між «я», «ти», «ми», «вони», «він», «вона» тощо, адже у метафізичному світі всі душі є братніми. Щоб по-справжньому зрозуміти священне писання, слід, читаючи його, ставити себе на місце автора. Священне писання має віддзеркалитись в душі читача; читач або стає співавтором священного писання, або проходить повз істину – третього варіанту не може бути.» | + | 30. "Спілкуючись з Богом, ми не помічаємо різниці між "я", "ти", "ми", "вони", "він", "вона" тощо, адже у метафізичному світі всі душі є братніми. Щоб по-справжньому зрозуміти святе письмо, слід, читаючи його, ставити себе на місце автора. Святе письмо має віддзеркалитись в душі читача; читач або стає співавтором святого письма, або проходить повз істину – третього варіанту не може бути." |
| - | 31. «Чому ви кажете, що Бог є душа, а інші кажуть, що Бог є дух?» | + | 31. "Чому ви кажете, що Бог є душа, а інші кажуть, що Бог є дух?" |
| - | 32. «Деякі люди, одушевляючи всесвіт, відмежовують дух від душі, керуючись почуттями. Не дозволяй почуттям відмежовувати себе від істини. Нема духу, ціннішого від душі, бо всі душі рівноцінні та безмежно цінні. Нема духу, сильнішого за душу, бо всі душі рівносильні та безмежно сильні. Духовність є душевністю, душевність є духовністю. Там, де інші проводять межу, ми бачимо досконалу єдність. Там, де інші відчувають дух, ми віруємо в душу. Добрий дух – це душа. Злого духу не існує. Бог заборонив уявляти дух без душі, бо це зло. Дух без душі смішний, а посмішка – найкращий доказ душевності.» | + | 32. "Деякі люди, одушевляючи всесвіт, відмежовують дух від душі, керуючись почуттями. Не дозволяй почуттям відмежовувати себе від істини. Нема духу, ціннішого від душі, бо всі душі рівноцінні та безмежно цінні. Нема духу, сильнішого за душу, бо всі душі рівносильні та безмежно сильні. Духовність є душевністю, душевність є духовністю. Там, де інші проводять межу, ми бачимо досконалу єдність. Там, де інші відчувають дух, ми віруємо в душу. Добрий дух – це душа. Злого духу не існує. Бог заборонив уявляти дух без душі, бо це зло. Дух без душі смішний, а посмішка – найкращий доказ душевності." |
| - | 33. «Чому ви не лякаєте мене дияволом, пеклом, долею?» | + | 33. "Чому ви не лякаєте мене дияволом, пеклом, долею?" |
| - | 34. «Бог дарував нам табу: заборонено боятися того, чого ти не знаєш. Диявол є казковим ворогом людства, пам’ять про якого дозволяє нам посміхатися над власною недосконалістю і посмішкою проганяти з свідомості найменшу тінь злої волі. Пекло є казковим місцем страждань, пам’ять про яке дозволяє нам посміхатися над недосконалістю навколишнього світу і з посмішкою терпіти те, що не можна виправити. Доля є казковим законом невідворотних нещасть, пам’ять про який дозволяє посміхатися над недосконалістю усіх законів та з посмішкою коритися наслідкам своїх вчинків, доброю волею створюючи власне життя. Так людина бореться зі злом в своєму недосконалому тілі, утверджуючи найвищу цінність людини – досконалу душевність. Бог підказує: посмішка – найпереконливіший доказ того, що душа існує та дає мені віру! Для цього й існують казки. Не треба їх сприймати всерйоз. Зло є стихією, сліпим і безумним приниженням людини. Божественне одкровення прямо вказує на безумство зла. Безумство означає безособовість, бездушність – відсутність свідомості, розуму, живої душі та зв'язку з Богом. Людина творить зло чи думає або вирішує по-злому під впливом безумства, сліпо піддаючись природному хаосу, який оточує людину в фізичному світі. Хаос, природна стихія підштовхують людину до безумної метушні, а найвища цінність людини і спілкування з Богом допомагають усвідомити і реалізувати сенс життя та досягти щастя. Окрім того, якщо ти вирішив творити зло, маєш розуміти: ніхто, окрім тебе, не несе відповідальності за це рішення. Це твоя зла воля. Ти можеш мати сенс життя, якщо прагнеш добра, і можеш стати безумцем, прагнучи зла. В будь-якому разі, злий вчинок чи думку не можна буде виправдати втручанням вищих сил та забути. Скоєне зло треба спокутувати саме тобі.» | + | 34. "Бог дарував нам табу: заборонено боятися того, чого ти не знаєш. Диявол є казковим ворогом людства, пам’ять про якого дозволяє нам посміхатися над власною недосконалістю і посмішкою проганяти з свідомості найменшу тінь злої волі. Пекло є казковим місцем страждань, пам’ять про яке дозволяє нам посміхатися над недосконалістю навколишнього світу і з посмішкою терпіти те, що не можна виправити. Доля є казковим законом невідворотних нещасть, пам’ять про який дозволяє посміхатися над недосконалістю усіх законів та з посмішкою коритися наслідкам своїх вчинків, доброю волею створюючи власне життя. Так людина бореться зі злом в своєму недосконалому тілі, утверджуючи найвищу цінність людини – досконалу душевність. Бог підказує: посмішка – найпереконливіший доказ того, що душа існує та дає мені віру! Для цього й існують казки. Не треба їх сприймати всерйоз. Зло є стихією, сліпим і безумним приниженням людини. Божественне одкровення прямо вказує на безумство зла. Безумство означає безособовість, бездушність – відсутність свідомості, розуму, живої душі та зв'язку з Богом. Людина творить зло чи думає або вирішує по-злому під впливом безумства, сліпо піддаючись природному хаосу, який оточує людину в фізичному світі. Хаос, природна стихія підштовхують людину до безумної метушні, а найвища цінність людини і спілкування з Богом допомагають усвідомити і реалізувати сенс життя та досягти щастя. Окрім того, якщо ти вирішив творити зло, маєш розуміти: ніхто, окрім тебе, не несе відповідальності за це рішення. Це твоя зла воля. Ти можеш мати сенс життя, якщо прагнеш добра, і можеш стати безумцем, прагнучи зла. В будь-якому разі, злий вчинок чи думку не можна буде виправдати втручанням вищих сил та забути. Скоєне зло треба спокутувати саме тобі." |
| - | 35. «Чому Бог не воює зі злом і дозволяє існувати злу, де закон Божий і суд Божий?» | + | 35. "Чому Бог не воює зі злом і дозволяє існувати злу, де закон Божий і суд Божий?" |
| - | 36. «Бог не воює і не судить, не гнівається, не карає і не мститься. Бог не установлює закони. Це людські справи, пов'язані з життям людини у природному світі, поряд із стихією зла. Бог не панує і не потребує поклоніння, Бог потребує лише істинної віри та щирого спілкування. У Бога нема ворогів, ані природних, ані надприродних, оскільки Богу ніхто і ніщо не може протистояти. Бог недосяжний для зла і повністю захищений від зла. Бога неможливо принизити – спробами принизити Бога безумець принижує лише себе. Безумно приписувати Богові такі недосконалості, як творення зла, в тому числі через бездіяльність, злу волю або відсутність доброї волі. Сенс існування зла в тому, що боротьба зі злом – сенс життя людини. Бог не може позбавити людину сенсу життя. Цим Бог принизив би людину. Однак Бог не може принижувати людину, оскільки самим Богом установлено, що всі душі рівноцінні, починаючи з душі Бога, яка є джерелом всіх душ. Втім, у спілкуванні з нами, людськими руками Бог бореться зі злом, установлює закони і чинить суд. Наші закони від Бога в міру їх досконалості, наші суди є Божими в міру їх справедливості, так само як людина споріднена з Богом в міру своєї душевності. Приписування гріхів будь-якій душі (уособлення зла), вигадування нездоланної дистанції між людиною та Богом – це зло. Душа завжди досконало добра, і Бог є джерелом всіх душ.» | + | 36. "Бог не воює і не судить, не гнівається, не карає і не мститься. Бог не установлює закони. Це людські справи, пов'язані з життям людини у природному світі, поряд із стихією зла. Бог не панує і не потребує поклоніння, Бог потребує лише істинної віри та щирого спілкування. У Бога нема ворогів, ані природних, ані надприродних, оскільки Богу ніхто і ніщо не може протистояти. Бог недосяжний для зла і повністю захищений від зла. Бога неможливо принизити – спробами принизити Бога безумець принижує лише себе. Безумно приписувати Богові такі недосконалості, як творення зла, в тому числі через бездіяльність, злу волю або відсутність доброї волі. Сенс існування зла в тому, що боротьба зі злом – сенс життя людини. Бог не може позбавити людину сенсу життя. Цим Бог принизив би людину. Однак Бог не може принижувати людину, оскільки самим Богом установлено, що всі душі рівноцінні, починаючи з душі Бога, яка є джерелом всіх душ. Втім, у спілкуванні з нами, людськими руками Бог бореться зі злом, установлює закони і чинить суд. Наші закони від Бога в міру їх досконалості, наші суди є Божими в міру їх справедливості, так само як людина споріднена з Богом в міру своєї душевності. Приписування гріхів будь-якій душі (уособлення зла), вигадування нездоланної дистанції між людиною та Богом – це зло. Душа завжди досконало добра, і Бог є джерелом всіх душ." |
| - | 37. «Чому ви кажете, що людина – це душа?» | + | 37. "Чому ви кажете, що людина – це душа?" |
| - | 38. «Людина є людиною, оскільки Бог дарує себе кожній людині у формі душі. Людина може одушевляти будь-що дійсне і уявне силою віри. Душа ідеальна і досконала, тіло матеріальне і недосконале. Душа важливіша за тіло. Тіло може бути яким завгодно: Бог нехтує тілесними відмінностями, коли ми спілкуємось з Богом. Тільки матеріалісти нехтують душею, принижуючи людину. Тому їх визначення людини недосконале, як і весь матеріальний світ.» | + | 38. "Людина є людиною, оскільки Бог дарує себе кожній людині у формі душі. Людина може одушевляти будь-що дійсне і уявне силою віри. Душа ідеальна і досконала, тіло матеріальне і недосконале. Душа важливіша за тіло. Тіло може бути яким завгодно: Бог нехтує тілесними відмінностями, коли ми спілкуємось з Богом. Тільки матеріалісти нехтують душею, принижуючи людину. Тому їх визначення людини недосконале, як і весь матеріальний світ." |
| - | 39. «Чому ви кажете, що душа досконала, якщо далеко не завжди у людей добрі наміри?» | + | 39. "Чому ви кажете, що душа досконала, якщо далеко не завжди у людей добрі наміри?" |
| - | 40. «Зло є недосконалістю, а душа є досконалою. Злі думки, злі почуття поза душею. Це недосконалості свідомості, спричинені недосконалістю людського тіла як частини природи. Ми вважаємо зло безумством, бо безумство є відсутністю доброї волі. Ми віримо, що людина є душа; добро – внутрішня суть людини. Людина безсмертна, зло смерті знищує лише тіло і не торкається душі. Людина розумна, зло безумства знищує лише свідомість і не торкається душі. Людина щаслива, зло нещасть переслідує лише у зовнішньому житті і не торкається внутрішнього буття душі». | + | 40. "Зло є недосконалістю, а душа є досконалою. Злі думки, злі почуття поза душею. Це недосконалості свідомості, спричинені недосконалістю людського тіла як частини природи. Ми вважаємо зло безумством, бо безумство є відсутністю доброї волі. Ми віримо, що людина є душа; добро – внутрішня суть людини. Людина безсмертна, зло смерті знищує лише тіло і не торкається душі. Людина розумна, зло безумства знищує лише свідомість і не торкається душі. Людина щаслива, зло нещасть переслідує лише у зовнішньому житті і не торкається внутрішнього буття душі". |
| - | 41. «Яка різниця між свідомістю і душею?» | + | 41. "Яка різниця між свідомістю і душею?" |
| - | 42. «Свідомість – це матеріальний процес у тілі. Душа людини – це дарунок Божий, прагнення свідомості до досконалості, прагнення одушевляти і удосконалювати матеріальний світ, що відрізняє свідомість від інших матеріальних процесів. Недосконала матерія може бути лише досконалим початком душі. Душа досконала, бо ідеально добра, а свідомість недосконала, як все матеріальне.» | + | 42. "Свідомість – це матеріальний процес у тілі. Душа людини – це дарунок Божий, прагнення свідомості до досконалості, прагнення одушевляти і удосконалювати матеріальний світ, що відрізняє свідомість від інших матеріальних процесів. Недосконала матерія може бути лише досконалим початком душі. Душа досконала, бо ідеально добра, а свідомість недосконала, як все матеріальне." |
| - | 43. «Що є добро і що є зло?» | + | 43. "Що є добро і що є зло?" |
| - | 44. «У священному писанні наведено універсальний моральний критерій: приниження людини – зло, утвердження найвищої цінності людини – добро.» | + | 44. "У святому письмі наведено універсальний моральний критерій: приниження людини – зло, утвердження найвищої цінності людини – добро." |
| - | 45. «Що таке утвердження найвищої цінності людини?» | + | 45. "Що таке утвердження найвищої цінності людини?" |
| - | 46. «Досконала душевність. Досконале творення. Одушевлення всього. Бачення у всьому матеріальному перш за все досконалого початку – основи для творчого одушевлення. Бог каже: сенс життя людини у розвитку, пізнанні та творенні, у прагненні добра та боротьбі за добро, і такий життєвий шлях веде до щастя.» | + | 46. "Досконала душевність. Досконале творення. Одушевлення всього. Бачення у всьому матеріальному перш за все досконалого початку – основи для творчого одушевлення. Бог каже: сенс життя людини у розвитку, пізнанні та творенні, у прагненні добра та боротьбі за добро, і такий життєвий шлях веде до щастя." |
| - | 47. «Що таке приниження людини?» | + | 47. "Що таке приниження людини?" |
| - | 48. «Будь-яка недосконалість. Бездушність. Відсутність доброї волі. Будь-яка зла воля. Спроби підкорити душу матеріальним законам, що приречені на невдачу, бо тіла живуть і мають жити за матеріальними законами, а душі доброю волею Бога звільнені від недосконалості матеріального світу, природи та суспільства. Будь-яка дискримінація душі за матеріальними ознаками: за ознакою матеріальності чи нематеріальності носія душі; за ознакою числа, однини чи множини душі; за ознакою належності до тих чи інших множин; за будь-якою відмінною рисою носія, включаючи те, чи є живий носій, за ознаками масовості, раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками тіла та свідомості; за ознакою недосконалості носія душі, бо така недосконалість не позбавляє досконалості саму душу. Вплив на тіло душі з марними сподіваннями підкорити, пошкодити, знищити душу. Насильство, обман і самообман, брехня, наклеп, зневага, ворожість, знущання, калічення, тортури, вбивство, душегубство, богохульство, агресивність, самозакоханість, нетерпіння, неуцтво, неуважність, некрасивість, незручність, непослідовність, свавілля, безперспективність, ницість, безвір’я, помилки, примхи, безумство, безвілля, хвороби, муки, смерть... У зла багато назв. Проте зло принижує лише матерію, тілесну оболонку. Зло не принижує людську душу, священну суть найвищої цінності людини. Душа людини абсолютно досконала. В цьому сенс душі, гарантія спорідненості людини з Богом». | + | 48. "Будь-яка недосконалість. Бездушність. Відсутність доброї волі. Будь-яка зла воля. Спроби підкорити душу матеріальним законам, що приречені на невдачу, бо тіла живуть і мають жити за матеріальними законами, а душі доброю волею Бога звільнені від недосконалості матеріального світу, природи та суспільства. Будь-яка дискримінація душі за матеріальними ознаками: за ознакою матеріальності чи нематеріальності носія душі; за ознакою числа, однини чи множини душі; за ознакою належності до тих чи інших множин; за будь-якою відмінною рисою носія, включаючи те, чи є живий носій, за ознаками масовості, раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками тіла та свідомості; за ознакою недосконалості носія душі, бо така недосконалість не позбавляє досконалості саму душу. Вплив на тіло душі з марними сподіваннями підкорити, пошкодити, знищити душу. Насильство, обман і самообман, брехня, наклеп, зневага, ворожість, знущання, калічення, тортури, вбивство, душегубство, богохульство, агресивність, самозакоханість, нетерпіння, неуцтво, неуважність, некрасивість, незручність, непослідовність, свавілля, безперспективність, ницість, безвір’я, помилки, примхи, безумство, безвілля, хвороби, муки, смерть… У зла багато назв. Проте зло принижує лише матерію, тілесну оболонку. Зло не принижує людську душу, священну суть найвищої цінності людини. Душа людини абсолютно досконала. В цьому сенс душі, гарантія спорідненості людини з Богом". |
| - | 49. «Хіба життєвий досвід не підказує, що люди грішні?» | + | 49. "Хіба життєвий досвід не підказує, що люди грішні?" |
| - | 50. «Мудра людина бачить в своїх та чужих гріхах віддзеркалення недосконалості, а у недосконалості – поштовх до удосконалення.» | + | 50. "Мудра людина бачить в своїх та чужих гріхах віддзеркалення недосконалості, а у недосконалості – поштовх до удосконалення." |
| - | 51. «Чи не занадто добре ви думаєте про людей?» | + | 51. "Чи не занадто добре ви думаєте про людей?" |
| - | 52. «Як би добре ми не думали про людей, завжди треба думати ще краще. Знання недоліків людського життя не має сенсу, якщо не підкріплене усвідомленням досконалості людської душі як головної життєдайної сили, доброї волі людини. Треба розуміти, що сумніви у добрій сутності людини є матеріалістичними, тому недосконалими. Так, матеріалізм корисний для пізнання та удосконалення недосконалого матеріального світу, для примноження добробуту. Однак не можна принижувати душу за ознакою нематеріальності, це зло, а матеріалісти декларують первинність матерії і тому схильні до цього зла. Хоча Бог допомагає матеріалістам самовдосконалюватись за допомогою розуму, раціонального мислення, їх сліпа довіра матеріальному світу відволікає від прийняття доброї волі Бога. Священне писання каже про деяких матеріалістів: зло може об’єднати двох чи більше людей, розчинити їх особистості, отруїти їх душі жагою приниження. Матеріалісти схильні вірити лише недосконалим відчуттям, жити заради недосконалих почуттів, підміняючи людяність – буття душі – вторинними біологічними та соціальними ознаками людського життя. Вони вважають, що про душу турбуються лише діти та наївні фантазери, що дорослий не належить собі та не може мати якусь егоїстичну індивідуальну душу. Але це – забобони, недосконалості матеріалістичного світогляду, що послаблюють зв’язок досконалої душі матеріаліста з недосконалою свідомістю, захопленою спогляданням матерії. Душа уособлює добру волю, розум; суть людяності смішно шукати в бездушних тілах та їх натовпах, керованих почуттями та інстинктами, бо душа важливіша за все.». | + | 52. "Як би добре ми не думали про людей, завжди треба думати ще краще. Знання недоліків людського життя не має сенсу, якщо не підкріплене усвідомленням досконалості людської душі як головної життєдайної сили, доброї волі людини. Треба розуміти, що сумніви у добрій сутності людини є матеріалістичними, тому недосконалими. Так, матеріалізм корисний для пізнання та удосконалення недосконалого матеріального світу, для примноження добробуту. Однак не можна принижувати душу за ознакою нематеріальності, це зло, а матеріалісти декларують первинність матерії і тому схильні до цього зла. Хоча Бог допомагає матеріалістам самовдосконалюватись за допомогою розуму, раціонального мислення, їх сліпа довіра матеріальному світу відволікає від прийняття доброї волі Бога. Святе письмо каже про деяких матеріалістів: зло може об’єднати двох чи більше людей, розчинити їх особистості, отруїти їх душі жагою приниження. Матеріалісти схильні вірити лише недосконалим відчуттям, жити заради недосконалих почуттів, підміняючи людяність – буття душі – вторинними біологічними та соціальними ознаками людського життя. Вони вважають, що про душу турбуються лише діти та наївні фантазери, що дорослий не належить собі та не може мати якусь егоїстичну індивідуальну душу. Але це – забобони, недосконалості матеріалістичного світогляду, що послаблюють зв’язок досконалої душі матеріаліста з недосконалою свідомістю, захопленою спогляданням матерії. Душа уособлює добру волю, розум; суть людяності смішно шукати в бездушних тілах та їх натовпах, керованих почуттями та інстинктами, бо душа важливіша за все.". |
| - | 53. «Хіба не почуття об’єднують людей?» | + | 53. "Хіба не почуття об’єднують людей?" |
| - | 54. «Почуття – це реакція тіла, частина природи, недосконалого матеріального світу. Тому почуття можуть нести зло. Людей характеризують не почуття, а добра воля душі, розумність, фантазія і бажання змінювати життя на краще. Доброю є спільнота, благословенна Богом, коли Бог об’єднує людей у співпраці. Безумному об’єднанню, стадності, властива недосконалість. Бог допомагає нам долати стадність. Інстинкт стадності, тобто потяг бути частиною якоїсь спільноти, нібито більш значущої, ніж сама людина, я сприймаю як фізіологічний атавізм. Що б не казали матеріалісти, переконання і вчинки однієї людини не менш важливі, ніж переконання та вчинки двох та більше людей. Індивідуум і колектив, як природні суб’єкти, рівноцінні й рівноважні; саме тому спільнота з однієї людини є повноцінною спільнотою. Права, інтереси, воля колективу та права, інтереси, воля індивідуума однаково важливі. Віра одного так само сильна, як віра мільйонів. З метафізичної точки зору індивідуум ближчий до Бога, ніж колектив, оскільки Бог спілкується з окремими людьми, а не з колективами. Навіть диво колективного одкровення Бог зрідка творить у відповідь на індивідуальні молитви. Досконалий Бог уособлює найвищу цінність людини, а недосконалі спільноти іноді намагаються зневажити нею, тим самим принижуючись до богохульства. З точки зору мудрої людини що егоїстичне прагнення домінувати, що примус до неприродної скромності та самопожертви – однаково недосконалі прояви безумного стадного інстинкту». | + | 54. "Почуття – це реакція тіла, частина природи, недосконалого матеріального світу. Тому почуття можуть нести зло. Людей характеризують не почуття, а добра воля душі, розумність, фантазія і бажання змінювати життя на краще. Доброю є спільнота, благословенна Богом, коли Бог об’єднує людей у співпраці. Безумному об’єднанню, стадності, властива недосконалість. Бог допомагає нам долати стадність. Інстинкт стадності, тобто потяг бути частиною якоїсь спільноти, нібито більш значущої, ніж сама людина, я сприймаю як фізіологічний атавізм. Що б не казали матеріалісти, переконання і вчинки однієї людини не менш важливі, ніж переконання та вчинки двох та більше людей. Особа і колектив, як природні суб’єкти, рівноцінні й рівноважні; саме тому спільнота з однієї людини є повноцінною спільнотою. Права, інтереси, воля колективу та права, інтереси, воля особи однаково важливі. Віра однієї душі така ж сильна, як віра мільйонів. З метафізичної точки зору одна душа ближча до Бога, ніж колектив, оскільки Бог спілкується з окремими людьми, а не з колективами. Навіть диво колективного одкровення Бог зрідка творить у відповідь на індивідуальні молитви. Досконалий Бог уособлює найвищу цінність людини, а недосконалі спільноти іноді намагаються зневажити нею, тим самим принижуючись до богохульства. З точки зору мудрої людини що егоїстичне прагнення домінувати, що примус до неприродної скромності та самопожертви – однаково недосконалі прояви безумного стадного інстинкту". |
| - | 55. «Що таке спільнота?» | + | 55. "Що таке спільнота?" |
| - | 56. «Це душа будь-якої сукупності душ. Спільнота досконалого початку – це Бог. Спільнота одної душі – це суверенна особистість або індивідуальність. Кожна група, кожне об’єднання людей в матеріальному світі має спільноту. Носії душ живуть за недосконалими законами матеріального світу, а спільнота є виявом Божественного одкровення і являє досконалу свободу завдяки добрій волі Бога.» | + | 56. "Це душа будь-якої сукупності душ. Спільнота досконалого початку – це Бог. Спільнота одної душі – це суверенна особистість або індивідуальність. Кожна група, кожне об’єднання людей в матеріальному світі має спільноту. Носії душ живуть за недосконалими законами матеріального світу, а спільнота є виявом Божественного одкровення і являє досконалу свободу завдяки добрій волі Бога." |
| - | 57. «Як ви спілкуєтесь з Богом?» | + | 57. "Як ви спілкуєтесь з Богом?" |
| - | 58. «Людина може самостійно молитися Богу і отримувати у відповідь безумовно істинне одкровення. Ми безпосередньо спілкуємось з Богом. Звертатися до Бога найкраще через молитву, зокрема – подумки. Спілкування з Богом відбувається за допомогою усвідомлення і творення: ці унікальні якості даровані кожній людині саме для того, щоб ми могли безпосередньо спілкуватись з Богом. Спілкуючись з Богом, людина деякою мірою творить Бога і тим самим Бог через безсмертну душу творить долю людини; в цьому суть вічного, істинно дивовижного взаємозв’язку людини і її живої душі з Богом.» | + | 58. "Людина може самостійно молитися Богу і отримувати у відповідь безумовно істинне одкровення. Ми безпосередньо спілкуємось з Богом. Звертатися до Бога найкраще через молитву, зокрема – подумки. Спілкування з Богом відбувається за допомогою усвідомлення і творення: ці унікальні якості даровані кожній людині саме для того, щоб ми могли безпосередньо спілкуватись з Богом. Спілкуючись з Богом, людина деякою мірою творить Бога і тим самим Бог через безсмертну душу творить долю людини; в цьому суть вічного, істинно дивовижного взаємозв’язку людини і її живої душі з Богом." |
| - | 59. «Ви впевнені, що спілкуєтесь саме з Богом?». | + | 59. "Ви впевнені, що спілкуєтесь саме з Богом?". |
| - | 60. «Спілкування з Богом - це завжди чудо. Я не можу сумніватися у істинності одкровення. Ви – сторонній спостерігач і можете висловлювати сумніви, однак цим ніколи не похитнете мою віру.» | + | 60. "Спілкування з Богом - це завжди чудо. Я не можу сумніватися у істинності одкровення. Ви – сторонній спостерігач і можете висловлювати сумніви, однак цим ніколи не похитнете мою віру." |
| - | 61. «Чому різні люди кажуть різне зі слів Бога?» | + | 61. "Чому різні люди кажуть різне зі слів Бога?" |
| - | 62. «Будь-який переказ істини недосконалий, бо спотворюється його матеріальною формою. Всі матеріальні форми недосконалі, природа недосконала. От чому переказ істини має постійно вдосконалюватись, і це стосується навіть священного писання. Вдосконалення є пошуком душі, прагненням Божого одкровення. Людина у одкровенні отримує дар істини від Бога, як абстракцію. Істина, за виключенням деяких чудесних випадків, є формою, яку кожна людина наповнює змістом по-своєму – власною вірою, мудрістю, почуттями та знаннями, згідно підказкам своєї душі. Священні тексти віри в найвищу цінність людини надзвичайно абстрактні та узагальнені саме тому, що показують прямий шлях до спілкування з Богом. Краса форми не обтяжена зайвим тягарем змісту в дарованому Богом священному писанні.» | + | 62. "Будь-який переказ істини недосконалий, бо спотворюється його матеріальною формою. Всі матеріальні форми недосконалі, природа недосконала. От чому переказ істини має постійно вдосконалюватись, і це стосується навіть святого письма. Вдосконалення є пошуком душі, прагненням Божого одкровення. Людина у одкровенні отримує дар істини від Бога, як абстракцію. Істина, за виключенням деяких чудесних випадків, є формою, яку кожна людина наповнює змістом по-своєму – власною вірою, мудрістю, почуттями та знаннями, згідно підказкам своєї душі. Священні тексти віри в найвищу цінність людини надзвичайно абстрактні та узагальнені саме тому, що показують прямий шлях до спілкування з Богом. Краса форми не обтяжена зайвим тягарем змісту в дарованому Богом святому письмі." |
| - | 63. «Як знайти душу?» | + | 63. "Як знайти душу?" |
| - | 64. «Скажи собі: душа – це я! Це моя добра воля! Вір в себе і твори добро. Володій собою.» | + | 64. "Скажи собі: душа – це я! Це моя добра воля! Вір в себе і твори добро. Володій собою." |
| - | 65. «Як володіти собою?» | + | 65. "Як володіти собою?" |
| - | 66. «Відмежуй свідомість від зла. Реалізуй свій суверенітет особистості. Всі злі бажання та вчинки – від недосконалості світу, від поганого ритму серця та плутанини у нейронах мозку, від безумних почуттів та бажань, від недостатності точних знань та вмінь, поганого володіння мовою та невміння сказати, почути, усвідомити найважливіше. Від нерозумної любові, коли начебто й живеш поряд з людьми, любиш їх, але розуміти їх та допомагати їм по-справжньому не вмієш і ліньки вчитися; коли приречено підкоряєшся злій волі любої, але тимчасово безумної особи чи групи, а по правді треба гучно заперечити і привести безумців до тями, повернути їх тілам зв’язок з душами. Все зло – від послаблення зв’язку між тілом та душею, який робить людину творцем добра, який спрямовує тіло до творення добрих справ з вірою у себе, прагненням подолати всі недосконалості тіла, інших тіл та решти природи, зробити світ кращим для себе та інших людей.» | + | 66. "Відмежуй свідомість від зла. Реалізуй свій суверенітет особистості. Всі злі бажання та вчинки – від недосконалості світу, від поганого ритму серця та плутанини у нейронах мозку, від безумних почуттів та бажань, від недостатності точних знань та вмінь, поганого володіння мовою та невміння сказати, почути, усвідомити найважливіше. Від нерозумної любові, коли начебто й живеш поряд з людьми, любиш їх, але розуміти їх та допомагати їм по-справжньому не вмієш і ліньки вчитися; коли приречено підкоряєшся злій волі любої, але тимчасово безумної особи чи групи, а по правді треба гучно заперечити і привести безумців до тями, повернути їх тілам зв’язок з душами. Все зло – від послаблення зв’язку між тілом та душею, який робить людину творцем добра, який спрямовує тіло до творення добрих справ з вірою у себе, прагненням подолати всі недосконалості тіла, інших тіл та решти природи, зробити світ кращим для себе та інших людей." |
| - | 67. «Як вдосконалювати матеріальний світ?» | + | 67. "Як вдосконалювати матеріальний світ?" |
| - | 68. «Людина повинна творити добро і жити добром. Доброчесне життя, пошук і досягнення свого щастя у волі, вірі, любові та пізнанні, творення спільнот, в тому числі сім’ї для виховання дітей, співпраця з людьми та вільна творчість є проявами доброї волі, які міняють світ на краще. Бог благословив людей творити добро, долати зло, спокутувати гріхи.» | + | 68. "Людина повинна творити добро і жити добром. Доброчесне життя, пошук і досягнення свого щастя у волі, вірі, любові та пізнанні, творення спільнот, в тому числі сім’ї для виховання дітей, співпраця з людьми та вільна творчість є проявами доброї волі, які міняють світ на краще. Бог благословив людей творити добро, долати зло, спокутувати гріхи." |
| - | 69. «Як зберегти віру?» | + | 69. "Як зберегти віру?" |
| + | |||
| + | 70. "Бог каже: думай, мрій, черпай натхнення з символа віри. Коли страшно, гірко, нудно, коли розчарований, хворий, безсилий, коли віра слабшає – читай символ віри. Загалом, читай святе письмо. Користуйся цим камертоном в усіх випадках життя. Коли не розумієш написаного – спитай подумки Бога, прояви добру волю, і Бог відповість на всі питання. Пам’ятай: слово Боже не у тексті, символ віри міститься на кожному чистому аркуші паперу. Прояви мудрість, і з Божою допомогою зумієш прочитати істину в усьому сущому." | ||
| - | 70. «Бог каже: думай, мрій, черпай натхнення з символа віри. Коли страшно, гірко, нудно, коли розчарований, хворий, безсилий, коли віра слабшає – читай символ віри. Загалом, читай священне писання. Користуйся цим камертоном в усіх випадках життя. Коли не розумієш написаного – спитай подумки Бога, прояви добру волю, і Бог відповість на всі питання. Пам’ятай: слово Боже не у тексті, символ віри міститься на кожному чистому аркуші паперу. Прояви мудрість, і з Божою допомогою зумієш прочитати істину в усьому сущому.» | ||
| ===== ОБРЯД ===== | ===== ОБРЯД ===== | ||
| ==== РИТУАЛИ СВЯЩЕННОГО ОБРЯДУ ==== | ==== РИТУАЛИ СВЯЩЕННОГО ОБРЯДУ ==== | ||
| - | |||
| - | Рит.: • 1.2. Дос. 47, Бож. 2, 8-9, 30, Люб. 18, Регл. 1.3; • 1.3. Креат. 2; • 1.4. Симв. 2, 40, Бож. 26; • 2.1. Симв. 47, Бож. 5, Діал. 3-4; • 2.3. Симв. 1-6; • 2.5. Дос. 1, 15, 47; • 3.2. Симв. 47-48; • 4.3. Діал. 50; • 5.3. Декл. 3, 7; • 6.1. Код. 3; • 6.2. Код. 1; • 7.1. Симв. 13, Наг. 1; • 7.3. Код. 7; • 8.1. Симв. 12, Пер. 12-15; • 9.2. Дос. 57, Симв. 5, 16, Люд. 4.1; • 9.3. Регл. 5.5; • 10.3. Діал. 55-56, Регл. 1; • 10.4. Діал. 9-10. | ||
| === 1. Спілкування з Богом === | === 1. Спілкування з Богом === | ||
| Line 805: | Line 840: | ||
| 1.5. До Бога слід звертатися за істиною та прозрінням у будь-яких питаннях, ділитися всіма сумнівами, сповідуватися. Спілкування з Богом грунтується на щирості. Бог являється у мріях. Голос Бога можна почути лише самостійно, силою віри власної душі. Радимо зберігати мудрість, не схибити у тлумаченні одкровення. | 1.5. До Бога слід звертатися за істиною та прозрінням у будь-яких питаннях, ділитися всіма сумнівами, сповідуватися. Спілкування з Богом грунтується на щирості. Бог являється у мріях. Голос Бога можна почути лише самостійно, силою віри власної душі. Радимо зберігати мудрість, не схибити у тлумаченні одкровення. | ||
| - | === 2. Осмислення, вшанування і дарування священного писання === | + | === 2. Осмислення, вшанування і дарування святого письма === |
| - | 2.1. Священне писання - подарунок Божий людині. Даруючи його іншим людям, стаємо провідниками Божої істини. Даруй священне писання коли завгодно, коли душа того бажає, при знайомстві, на початку співпраці, з нагоди народження та інших свят. Читаючи священне писання, ми спілкуємось з автором. Розуміючи його по-своєму, ми стаємо співавторами. | + | 2.1. Святе письмо, або священне писання – слово Боже, подарунок Божий людині. Даруючи його людям, стаємо провідниками Божої істини. Даруй святе письмо коли завгодно, коли душа того бажає, при знайомстві, на початку співпраці, з нагоди народження та інших свят. Читаючи слово Боже, ми спілкуємось з автором. Розуміючи його по-своєму, ми стаємо співавторами. |
| - | 2.2. Регулярне читання та осмислення священного писання допомагає віруючим зберігати мудрість, вести моральне життя, правильно спілкуватись з Богом. Вшанування священного писання доречними цитатами у будь-яких текстах та добрих тлумаченнях на благо добрих справ вітається Богом. | + | 2.2. Регулярне читання та осмислення святого письма допомагає віруючим зберігати мудрість, вести моральне життя, правильно спілкуватись з Богом. Вшанування святого письма доречними цитатами у будь-яких текстах та добрих тлумаченнях на благо добрих справ вітається Богом. |
| - | 2.3. Окреме місце у священному писанні займає перше одкровення - символ віри, що оспівує душевність. | + | 2.3. Особливим словом Божим є первинне одкровення – символ віри, що оспівує душевність. |
| 2.4. Читай символ віри. Думай, мрій, черпай натхнення з символа віри. Коли страшно, гірко, нудно, коли розчарований, хворий, безсилий, коли віра слабшає – читай символ віри. Коли душа того бажає, даруй символ віри. Помісти в оселі на видному місці символ віри, зроблений гарно, щоб радував око. | 2.4. Читай символ віри. Думай, мрій, черпай натхнення з символа віри. Коли страшно, гірко, нудно, коли розчарований, хворий, безсилий, коли віра слабшає – читай символ віри. Коли душа того бажає, даруй символ віри. Помісти в оселі на видному місці символ віри, зроблений гарно, щоб радував око. | ||
| - | 2.5. В нашому обряді символ віри може заміщуватись священним писанням в цілому або чистим аркушем як символом досконалого початку, які завідомо містять символ віри. | + | 2.5. У поклонінні людині в якості символа віри можуть прийматися святе письмо, чистий аркуш, святе коло, декларація проповідника, маніфест хранителя віри, що представляють слово Боже, джерело правди. |
| === 3. Проповідь === | === 3. Проповідь === | ||
| Line 821: | Line 856: | ||
| 3.1. Допомагаючи людям повірити в себе, твори добро. | 3.1. Допомагаючи людям повірити в себе, твори добро. | ||
| - | 3.2. Проповідуй віру в людину. Проповідь прикрасить будь-яку подію: свято, початок і кінець життєвого циклу, народження та смерть. Розповідай про сутність найвищої цінності людини і укріплюй істинну віру душевним словом. Поширюй священне писання та власні декларації з питань віри та їх впливу на життя. Публічно молися. | + | 3.2. Проповідуй віру в людину. Проповідь прикрасить будь-яку подію: свято, початок і кінець життєвого циклу, народження та смерть. Розповідай про сутність найвищої цінності людини і укріплюй істинну віру душевним словом. Поширюй святе письмо та власні декларації з питань віри та їх впливу на життя. Публічно молися. |
| 3.3. Бог може покликати кожну душу бути проповідником віри в найвищу цінність людини. | 3.3. Бог може покликати кожну душу бути проповідником віри в найвищу цінність людини. | ||
| Line 843: | Line 878: | ||
| 5.2. Істинно віруючі прагнуть творити добро й добре спілкуватись в співпраці (осмисленій, свідомій спільній діяльності, спільному житті з чітко визначеною доброю метою на засадах мудрості та взаємоповаги) й уникають гріховної стадності (інстинктивного прагнення розчинити свою особистість у колективі або агресивно домінувати над колективом). | 5.2. Істинно віруючі прагнуть творити добро й добре спілкуватись в співпраці (осмисленій, свідомій спільній діяльності, спільному житті з чітко визначеною доброю метою на засадах мудрості та взаємоповаги) й уникають гріховної стадності (інстинктивного прагнення розчинити свою особистість у колективі або агресивно домінувати над колективом). | ||
| - | 5.3. Віруючі долучаються мудрості у безпосередньому спілкуванні з Богом, дізнаються шляхом одкровення різницю між добром та злом. | + | 5.3. Віруючі збагачуються мудрістю у безпосередньому спілкуванні з Богом, дізнаються шляхом одкровення різницю між добром та злом. |
| 5.4. В той же час, проповідники віри в найвищу цінність людини допомагають віруючим самостійно спілкуватись з Богом, мудро осмислювати та тлумачити волю Бога. | 5.4. В той же час, проповідники віри в найвищу цінність людини допомагають віруючим самостійно спілкуватись з Богом, мудро осмислювати та тлумачити волю Бога. | ||
| Line 851: | Line 886: | ||
| === 6. Визначення добра і зла === | === 6. Визначення добра і зла === | ||
| - | 6.1. Обряд визначення добра і зла здійснює хранитель віри за правилами Кодексу визначення добра і зла. Метою визначення добра і зла є рішення щодо певного феномену, чи є він добром або злом, або визнається невизначеним відповідно до базового морального критерію. | + | 6.1. Обряд визначення добра і зла здійснює хранитель віри за правилами Кодексу судження добра і зла. Метою визначення добра і зла є рішення щодо певного явища, чи є воно добром або злом, або визнається невизначеним відповідно до основного морального критерію. |
| - | 6.2. Базовий моральний критерій релігійної віри в найвищу цінність людини: все, що утверджує найвищу цінність людини – добро; все, що принижує найвищу цінність людини – зло. | + | 6.2. Основний моральний критерій релігійної віри в найвищу цінність людини: все, що утверджує найвищу цінність людини – добро; все, що принижує найвищу цінність людини – зло. |
| === 7. Нагадування === | === 7. Нагадування === | ||
| Line 859: | Line 894: | ||
| 7.1. Людина може ділитися вірою і випромінювати віру, щоб утвердити найвищу цінність людини. | 7.1. Людина може ділитися вірою і випромінювати віру, щоб утвердити найвищу цінність людини. | ||
| - | 7.2. Ритуал нагадування полягає у систематичному ритуальному зверненні до окремих людей та груп, щоб ділитися вірою і випромінювати віру, а також боротись із злом. Значення цього обряду розкривається в окремому тексті священного писання. | + | 7.2. У обряді нагадування встановлюється стійка пам’ятка сили віри та боротьби зі злом. |
| - | 7.3. Якщо підставою для нагадування є подолання зла, попередньо проводиться обряд визначення добра і зла. | + | 7.3. Судіть добро і зло перед нагадуванням боротьби зі злом. |
| === 8. Посмішка та оплески === | === 8. Посмішка та оплески === | ||
| Line 879: | Line 914: | ||
| 9.3. Проповідники можуть здійснювати спеціальні публічні ритуали, підказані Богом. Будь-які організаційні рішення хранителів віри виконуються у їх спільнотах як спеціальний ритуал. | 9.3. Проповідники можуть здійснювати спеціальні публічні ритуали, підказані Богом. Будь-які організаційні рішення хранителів віри виконуються у їх спільнотах як спеціальний ритуал. | ||
| - | 9.4. Хранителі віри можуть визначати свята, символи, цілі та орієнтири на певний часовий проміжок, удосконалювати форму священного писання із збереженням змісту, продиктованого Богом, здійснювати інші спеціальні ритуали у релігійних спільнотах. | + | 9.4. Хранителі віри можуть визначати свята, символи, цілі та орієнтири на певний часовий проміжок, удосконалювати форму святого письма із збереженням змісту, продиктованого Богом, здійснювати інші спеціальні ритуали у релігійних спільнотах. |
| 9.5. Спеціальні ритуали виконуються проповідниками, зокрема, хранителями віри за правилами, встановленими шляхом Божественного одкровення, для загального блага, з’ясування та утвердження істини й визначення орієнтирів подальшого розвитку нашої релігії. | 9.5. Спеціальні ритуали виконуються проповідниками, зокрема, хранителями віри за правилами, встановленими шляхом Божественного одкровення, для загального блага, з’ясування та утвердження істини й визначення орієнтирів подальшого розвитку нашої релігії. | ||
| Line 895: | Line 930: | ||
| ==== КОДЕКС СУДЖЕННЯ ДОБРА І ЗЛА ==== | ==== КОДЕКС СУДЖЕННЯ ДОБРА І ЗЛА ==== | ||
| - | 1. Базовий моральний критерій релігійної віри в найвищу цінність людини: все, що утверджує найвищу цінність людини – добро; все, що принижує найвищу цінність людини – зло. Те, що не може бути визначено як добро чи зло, відповідно до цього кодексу визнається невизначеним. | + | 1. Основний моральний критерій релігійної віри в найвищу цінність людини: все, що утверджує найвищу цінність людини – добро; все, що принижує найвищу цінність людини – зло. Те, що не може бути визначено як добро чи зло, відповідно до цього кодексу визнається невизначеним. |
| - | 2. Цей кодекс регламентує винесення оціночних суджень морального характеру душевною спільнотою щодо феноменів – тобто тих явищ, дійсних чи уявних, які, на думку людей, заслуговують на оцінку “добро” чи “зло”. Моральними є судження, які досконало, істинно, за доброю волею розмежовують добро і зло. | + | 2. Цей кодекс регламентує процес винесення оціночних суджень морального характеру щодо явищ, відчутних чи уявних, які, на думку людини, заслуговують на оцінку "добро" чи "зло". Моральними є судження, які досконало, істинно, за доброю волею визначають добро і зло. |
| - | 3. Метою визначення добра і зла є рішення щодо певного феномену, чи є він добром або злом, або визнається невизначеним відповідно до базового морального критерію. | + | 3. Метою визначального судження добра і зла є рішення щодо певного явища, чи є воно добром або злом, або залишається невизначеним відповідно до основного морального критерію. |
| - | 4. Якщо феномен визнано добром, визначення може містити пропозиції щодо розвитку та поширення цього феномену. Якщо феномен не визнано добром, визначення може містити пропозиції щодо трансформації феномена у добро. Якщо феномен визнано злом, визначення може містити пропозиції щодо його подолання. | + | 4. Якщо явище визнано добром, судження може пропонувати розвиток та поширення цього явища. Якщо явище не визнано добром, судження може пропонувати перетворення явища у добро. Якщо явище визнано злом, судження може пропонувати його подолання. |
| - | 5. Будь-які феномени можуть вивчатися на предмет визначення добра і зла. Такими феноменами є, зокрема, факти та оціночні судження, зокрема, про діяльність або мету, способи, результати діяльності окремих людей, спільнот, інституцій тощо, а також живі та неживі предмети, події, інформацію, зокрема про проекти, наміри, задуми, мотиви, норми, правила, уявлення, закони природи і суспільства та інше, а також сукупності феноменів, зв’язки між феноменами тощо. | + | 5. Будь-які явища можуть вивчатися на предмет визначення добра і зла. До явищ відносяться факти та ідеї, наприклад, про діяльність людей, спільнот, інституцій, а також мету, способи, результати діяльності, події, інформація про все живе та неживе, предмети, особи, проекти, наміри, задуми, мотиви, норми, правила, уявлення, закони природи і суспільства та інше, а також сукупності явищ, зв’язки між явищами, тощо. |
| - | 6. Добро і зло визначає хранитель віри. Учасниками процесу визначення добра і зла є окремі люди або спільноти, товариства, установи, організації тощо, представлені в процесі уповноваженою на те людиною. | + | 6. Добро і зло судить хранитель віри душевної спільноти процесу судження, яка вважається пустою до одушевлення хранителем віри шляхом прийняття рішень про початок або продовження процесу, визначення явища, учасників, матеріалів, порядку процесу, кінцеве судження. Душевна спільнота процесу може брати участь в інших душевних спільнотах, її хранителем віри може бути будь-яка душа або душевна спільнота. |
| - | 7. Процес визначення добра і зла починається за заявою про визначення добра і зла, поданою хранителю віри, або за ініціативою хранителя віри. У заявах про визначення добра і зла зазначається, які заявники, які феномени потребують визначення добра і зла, які є зацікавлені особи, доводи заявників по суті порушеного питання. Заявники можуть доповнювати і уточнювати свої заяви. Всі рішення, заяви, звернення, клопотання, доводи, докази, скарги та висновки по суті процесу є матеріалами процесу і зберігаються хранителем віри. Замість речових доказів до матеріалів процесу приєднуються акти про встановлення фактів, завірені хранителем віри або учасником процесу. Матеріали процесу відкриті для ознайомлення учасникам процесу, а також – іншим особам за рішенням хранителя віри. Зміст матеріалів процесу може бути оскаржений хранителю віри, за результатами розгляду скарги ухвалюється рішення про вилучення матеріалів процесу або про часткове ігнорування змісту матеріалів процесу. Про ознайомлення з матеріалами процесу слід подати заяву хранителю віри. | + | 7. Процес судження добра і зла починається за ініціативою хранителя віри або іншої душі. У ініціативі заявляються явища, які потребують визначення добра і зла, а також пов’язані з ними душі, доводи та докази. У подальшому учасники процесу вільні заявляти нові доводи щодо процесу та докази щодо явищ, які разом із прийнятими рішеннями включаються хранителем віри до матеріалів процесу. Матеріали процесу відкриті для ознайомлення учасникам процесу, а також іншим особам за рішенням хранителя віри і можуть оприлюднюватися в частині, не захищеній таємницею сповіді. Зміст матеріалів процесу може переглядатися при оскарженні зі справедливими доводами. |
| - | 8. Ухваливши рішення почати або продовжити процес, хранитель віри визначає часові рамки процесу і коло осіб, яких стосується цей процес, повідомляє їм про початок процесу та пропонує надати свої доводи по суті процесу. Доводи мають бути обгрунтованими і можуть бути доведеними, зокрема, за допомогою доказів. Особи, які не були залучені до процесу, можуть звернутись із заявою про участь у процесі, яку хранитель віри розглядає та за результатами розгляду виносить мотивоване рішення про залучення заявника до процесу або відмову у залученні до процесу. | + | 8. Після прийняття рішення почати або продовжити процес хранитель віри визначає коло учасників і матеріалів процесу та подальший хід процесу, вирішує питання оплати душевною енергією витрат на процес, запитує та розглядає доводи та докази, за необхідності у діалозі із пов’язаними душами та душевними спільнотами, людьми, групами, установами, організаціями, включаючи сповідь, розгляд доводів сторонніх осіб про участь у процесі та доводів учасників процесу про відмову брати участь у процесі. |
| - | 9. За результатами оцінки доводів учасників процесу та фактичних обставин справи, керуючись базовим моральним критерієм, хранитель віри дає обгрунтоване визначення на предмет того, чи є ті чи інші феномени (сукупності феноменів, зв’язки між феноменами) добром чи злом, або є невизначеними. | + | 9. За результатами дослідження явищ на основі зібраних матеріалів процесу судження добра і зла, керуючись основним моральним критерієм, хранитель віри визнає явища добром чи злом, або ж залишає невизначеними. |
| + | |||
| + | 10. Судження стосовно визначення добра і зла в кінці процесу повідомляється учасникам процесу, а також іншим особам за рішенням хранителя віри. Процес може бути продовжено у зв’язку з новими доводами та доказами, що зумовлюють необхідність оновлення судження чи прийняття інших рішень, пов’язаних з процесом. | ||
| - | 10. Визначення за результатами процесу надається учасникам процесу, а також – іншим особам за рішенням хранителя віри. Хранитель віри своїм рішенням може запропонувати визначеним ним учасникам процесу оплатити витрати на ведення процесу у визначеному хранителем обсязі. В такому разі визначення за результатами процесу чи інше рішення, передбачене цим кодексом, надається виключно у разі оплати цих витрат. За клопотанням учасника процесу хранитель віри може продовжити процес у зв’язку з новими обставинами, наслідком чого має бути ухвалення нового визначення. Визначення за результатами процесу може вільно оприлюднюватись будь-якими особами без змін та перекручень. | ||
| ==== НАГАДУВАННЯ ==== | ==== НАГАДУВАННЯ ==== | ||
| - | 1. Нагадування – це систематичне ритуальне звернення до окремих людей та груп, щоб ділитися вірою і випромінювати віру, а також боротись із злом. Зокрема, за допомогою ритуалу нагадування можна побороти такі прояви зла, як неуважність, непослідовність, зневага, ворожість, брехня, свавілля, безумство, безперспективність, безвір’я. Поки зло слабке, його можна здолати думкою, словом, посмішкою, зверненням до людських душ у надії на розуміння та співчуття, а також молитвою, через спілкування з Богом, що живе у кожній душі. | + | 1. Нагадування – це стійка пам’ятка, що світиться вірою, кличе творити добро і долати зло. Нагадування допомагає побороти гріх безумства та інші гріхи, спричинені поганою пам’яттю. Поки зло слабке, його можна здолати думкою, словом, посмішкою. Нагадування звертається до людських душ у надії на розуміння та співчуття, творить мир як чистий аркуш для спілкування з Богом, що живе у кожній душі. |
| - | 2. Підставами для здійснення ритуалу нагадування можуть бути спілкування з Богом, добра воля душі, подолання зла, рішення хранителя віри про визначення добра і зла. На цій підставі Бог диктує віруючим через душу добру форму ритуалу нагадування – тобто, спосіб здійснення ритуалу. | + | 2. Обряд нагадування здійснюється за умов спілкування з Богом, доброї волі душі, судження добра і зла, подолання зла. В умовах нагадування Бог надихає віруючих знайти в душі добру форму нагадування, спосіб здійснення обряду. |
| - | 3. Форма ритуалу нагадування може базуватися на усному, письмовому, електронному, іншому зверненні будь-якого доброго змісту, що відповідає священному писанню, з будь-якою заздалегідь визначеною періодичністю. Бажано цитувати священне писання. | + | 3. Формою обряду нагадування може бути яке завгодно стійке явище на основі слова Божого. |
| - | 4. Хранитель віри може запропонувати зацікавленим особам оплатити витрати з реалізації ритуалу нагадування. | + | 4. Хранитель віри може зобов’язати дотичні душі оплатити душевною енергією витрати на обряд. |
| - | 5. Нагадування має здійснюватись безперервно, поки зберігається добра підстава і добра форма нагадування. | + | 5. Нагадування продовжується у добрих умовах та формах. |
| - | 6. Ритуал нагадування має бути припинений, коли підстава або форма ритуалу вичерпала себе, або коли виявлено оманливість підстави ритуалу, або коли форма ритуалу перестає бути доброю. | + | 6. Нагадування має припинитися, якщо умови та форми обряду вичерпані чи викрита їх недосконалість. |
| + | |||
| + | 7. Нагадування може припинитися, якщо виявлена добра пам’ять, засвідчена добра воля до творчості та спротиву злу, викликана солідарність та співчуття, пробуджена душа і відновлено зв’язок душі з Богом. | ||
| - | 7. Ритуал нагадування може бути припинений в зв’язку з вичерпанням форми, якщо досягнуто розуміння та співчуття, встановлено взаємозв’язок душ, засвідчене пробудження душі, щире прагнення добра, готовність до доброчесного життя, співпраці, спокутування скоєного зла без нагадування у визначеній формі. | ||
| ===== ОРГАНІЗАЦІЯ ===== | ===== ОРГАНІЗАЦІЯ ===== | ||
| Line 935: | Line 972: | ||
| ==== ДЕКЛАРАЦІЯ СУВЕРЕНІТЕТУ ОСОБИСТОСТІ ==== | ==== ДЕКЛАРАЦІЯ СУВЕРЕНІТЕТУ ОСОБИСТОСТІ ==== | ||
| - | === Преамбула. === | + | === Преамбула === |
| + | |||
| + | Додержуючись досконалого розуміння і твердої пам’яті; з повною відповідальністю перед Богом як людським ідеалом і природою буття; з повагою до моральних та правових зобов’язань; усвідомлюючи недосконалість матеріального світу зламних речей, смертної плоті, оманливих почуттів; беручи до уваги реальність, досвід дій, взаємодії та наслідків; володіючи свободою і правами людини; керуючись доброю волею, розумом, совістю, честю і гідністю; стверджуючи природне невідчужуване, незаперечне володіння собою; вільно формуючи свій внутрішній світ на власний розсуд, на основі власних думок, уявлень, символів, слів, абстракцій, вірувань, переконань, ідей, фантазій, прагнень; надихаючись божественним одкровенням, явленим мені через досконалу душу; керуючись вірою в себе – | ||
| + | |||
| + | Я мудро проголошую цю декларацію, яка визначає найважливіші, основоположні принципи мого існування, життєвої автономії як вільної душі та суверенної особистості. | ||
| - | Будучи при повному розумі і твердій пам'яті; усвідомлюючи свою відповідальність як перед окремими людьми, так і перед колективами, спільнотами, народами, людством; як вроджену і визнану вимушено, так і добровільно взяту на себе; свій обов’язок згідно із законами, звичаями та загальновизнаними принципами моралі; усвідомлюючи недосконалість об'єктивно існуючого світу, природи, всесвіту, матерії, що здатна руйнуватися, смертної плоті, оманливих почуттів і рефлексів; приймаючи як даність без всякого самообману всі достовірно відомі мені феномени, явища, процеси, закони та закономірності, які існують поза моєю волею, включаючи той факт, що більша частина мого світогляду продиктована життєвим досвідом, спілкуванням і співпрацею з людьми; керуючись загальновизнаним серед вільних людей розумінням прав людини; | + | === Стаття 1. Самоцінність === |
| - | керуючись своєю доброю волею; керуючись своїм розумом, свідомістю, свободою, честю і гідністю; керуючись самоочевидним, природним правом вільно володіти собою, яке є беззаперечним та невідчуджуваним; включаючи здатність вільно формувати свій внутрішній світ на власний розсуд на основі будь-яких усвідомлених думок, образів, символів, слів, абстракцій, переконань, вірувань, концепцій, теорій, моделей, фантазій, мрій, інтенцій; | + | Я декларую існування, самостійну та абсолютну цінність моєї душі, що охоплює ідеальну та матеріальну реальність. |
| - | керуючись божественним одкровенням, явленим мені через досконалу душу; | + | Мій внутрішній світ, сформований доброю волею, є ідеальною реальністю. Мої думки та уявлення існують, мої рішення є вчинками у ідеальній реальності, яка існує відповідно до моєї волі. Мій внутрішній світ відкритий тільки для мене, для інших – тільки з моєї згоди. |
| - | керуючись вірою в себе - | + | Мій зовнішній світ поза здійсненою волею, відчуття тіла є матеріальною реальністю. Думки, висловлені будь-якою людиною, наслідки будь-яких дій для мене матеріальні явища. Ідеальна та матеріальна реальність – однаково важливі основи моєї власної, самоцінної реальності. |
| - | Я мудро ухвалюю і добровільно визнаю цю декларацію, яка відтепер визначає найважливіші, основоположні принципи мого існування, життєвої автономії як вільної людини і суверенної особистості. | + | === Стаття 2. Душевність === |
| - | === Стаття 1. Самоцінність. === | + | Я є душа в ідеальній реальності. Як душа, я маю форму тіла в матеріальній реальності. Автономна душа контролює тіло. |
| - | Я декларую існування, безумовну, самостійну та безвідносну цінність моєї душі, а також суб’єктивної та об’єктивної реальності. | + | Душа є джерелом ідеальної реальності, що захищена з благословення Бога від впливу недосконалої матеріальної реальності. За допомогою тіла я здійснюю добру волю душі в матеріальній реальності. |
| - | Мій внутрішній світ, явлений у свідомості, який я формую моєю доброю волею, є суб’єктивною самоцінною реальністю. Мої думки існують, мої свідомі уявлення існують, мої свідомі думки та наміри є вчинками у суб’єктивній реальності. Суб’єктивна реальність існує відповідно до моєї волі. Мій внутрішній світ відкритий тільки для мене, інші не можуть знати про нього більше, ніж я кажу. Мій зовнішній світ, явлений поза свідомістю, який я відчуваю та почуваю, частиною якого є моє тіло, є об’єктивною самоцінною реальністю. Зокрема, об’єктивною реальністю для мене є висловлені іншими людьми думки. Об’єктивна реальність існує поза моєю волею. Суб’єктивна та об’єктивна реальності однаково існують і однаково цінні для мене. | + | Силою віри я одушевляю усе мислиме і відчутне, створюю і освоюю душевні спільноти, беручи в них участь. Я визнаю, що всі душі рівні та безмежно цінні, їх джерелом є Бог як продовження людини через душу до нескінченності. |
| - | === Стаття 2. Душевність. === | + | === Стаття 3. Моральність === |
| - | Я є душею в суб’єктивній реальності. | + | Я прагну бути добром і творити добро. Добро є досконалістю, зло є недосконалістю. Душа є добро. Суверенітет особистості є добро. Все, що ставить під сумнів або порушує суверенітет особистості, є зло. Я декларую свою здатність самостійно судити добро і зло, керуючись вірою в душі та словом Божим. |
| - | Я, як душа, маю форму тіла в об’єктивній реальності. Форма тіла є другорядною, оскільки моя сутність як людини – це автономна душа. | + | === Стаття 4. Свобода === |
| - | Душа є досконалою частиною суб’єктивної реальності, яка дарована Богом і захищена від впливу недосконалої об’єктивної реальності. За допомогою тіла я можу здійснювати добру волю душі в об’єктивній реальності. | + | Я нічим не обмежуюсь у творенні та здійсненні доброї волі, але мудро приймаю закономірні наслідки. Суверенітету особистості неможливо зректися. Тільки я представляю себе і організую своє представництво у спільноті з іншими душами. Я виявляю на практиці дійсні закони природи та суспільства, творю і виконую досконалий закон душі та долаю недосконалий закон тіла. |
| - | Я можу одушевляти силою віри будь-що об’єктивне чи суб’єктивне, утворювати душевні спільноти, долучатися до душевних спільнот. Я визнаю, що всі душі взаємопов’язані та рівноцінні, їх джерелом є Бог. | + | === Стаття 5. Власність === |
| - | === Стаття 3. Моральність. === | + | Я повністю володію собою. Вся влада наді мною належить мені. Я особисто володію ідеальною реальністю своєї душі. Я особисто володію матеріальною реальністю мого тіла, включаючи гідне життя і майно. Я володію універсальною реальністю, спільним надбанням всіх душ, об’єднаних у Бозі. Всесвіт, все нескінченне суще належить кожній людині, що з розумом та доброю волею підтримує моральний і правовий мир при створенні, збереженні, застосуванні, зміні та обміні власності. Бог благословляє людське право володіти реальністю, якщо людина дотримується обов’язку нагороджувати добро і зупиняти зло, підтримувати безпечну свободу і уникати конфліктів. |
| - | Я прагну бути добром і творити добро. Добро є досконалістю, зло є недосконалістю. Душа є добро. Суверенітет особистості є добро. Все, що ставить під сумнів або порушує суверенітет особистості, є зло. Я декларую свою здатність самостійно розрізняти добро і зло, що властива душі внаслідок її спорідненості з Богом. | + | === Стаття 6. Солідарність === |
| - | === Стаття 4. Свобода. === | + | Я поважаю і люблю кожну душу в моєму житті, прагну досконалої згоди з усіма душами, взаємного розуміння і співчуття. Я визнаю людиною всяку душу, яка декларує суверенітет особистості, і будь-яке тіло, яке потенційно може бути людиною. |
| - | Я нічим не обмежуюсь у творенні та здійсненні доброї волі, окрім тих закономірностей об’єктивної та суб’єктивної реальності, які не залежать від моєї волі та мають мудро прийматися, як даність. Ніщо не може примусити мене відмовитись від суверенітету особистості. Тільки я можу виступати від свого імені або уповноважувати на це інших за доброю волею. | + | Я люблю солідарність, об’єднання душ у спільноті заради спільної мети, творення загального блага. Я засновую душевні спільноти та беру в них участь. |
| - | Я безумовно коритимусь своїм тілом законам природи та суспільства, що існують у недосконалому матеріальному світі, однак як душа я можу не коритися жодному недосконалому законові природи та суспільства. | + | Я розглядаю будь-яке об’єднання як спільну власність об’єднаних душ, джерело спільної душевної енергії щастя кожної індивідуальної душі. |
| - | === Стаття 5. Власність. === | + | Мені належить кожна спільнота, до якої я належу. Моя участь у групі означає володіння групою. Як суверенна особистість, я індивідуальне суспільство, душевна спільнота моїх зв’язків з людьми. Ніяка форма суспільства не може позбавити мене володіння суспільством, включаючи анархію, асоціацію, бізнес, віру, війну, ворожість, вчення, героїзм, гноблення, громаду, гру, групу, державу, діалог, дискусію, дружбу, етнічність, закон, збори, знання, ідеологію, інститут, інтереси, клан, клас, клуб, команду, конфлікт, корпорацію, кохання, критику, культуру, лестощі, літературу, лояльність, людство, мережу, мир, мистецтво, народ, насильство, науку, націю, обман, організацію, освіту, партію, плем'я, партнерство, повстання, примус, проект, професію, расу, революцію, релігію, рід, роботу, сім’ю, спільноту, статус, тиск, тиранію, толерантність, утопію, філософію та інші явища, завдяки яким або всупереч яким я завжди залишаюся собою у солідарності з кожною душею. |
| - | Я цілком належу собі, володію та розпоряджаюся собою на свій розсуд. Це включає повне і ексклюзивне володіння суб’єктивною реальністю та своєю душею як її частиною. Також це включає в себе володіння об’єктивною реальністю на умовах повного і ексклюзивного володіння своїм тілом і співволодіння усією іншою об’єктивною реальністю тією мірою, якою вона не привласнена іншими душами. Привласнення має відбуватися відповідно до загальноприйнятих уявлень, правових засад, добрих намірів та здорового глузду. Всесвіт, все нескінченне суще належить людям, які добросовісно і за взаємною згодою та за доброю волею розподіляють між собою цю спільну власність шляхом створення, привласнення, розпорядження та користування. | + | В інтересах моєї суспільної безпеки я маю право розірвати нестерпні зв’язки із будь-яким суспільством, яке зневажає чи порушує суверенітет особистості. Я також залишаю за собою право активно сперечатися з неправдою та боротися проти зла для збереження добрих соціальних зв’язків. Я самостійно обираю власний шлях боротьби за добро згідно із доброю волею і здоровим глуздом. |
| - | === Стаття 6. Солідарність. === | + | === Стаття 7. Мудрість === |
| - | Поряд зі мною живуть інші душі, які я люблю і загалом прагну сприймати кожну душу якнайдосконаліше своєю свідомістю та всіма почуттями і відчуттями. Я визнаю людиною всяку душу, яка декларує суверенітет особистості. З міркувань здорового глузду я умовно розглядаю як людину будь-який матеріальний об’єкт (тіло), яке потенційно може бути людиною. Я прагну взаєморозуміння, співпраці та творення більшого добра спільними узгодженими зусиллями разом з іншими душами. Для цього, зокрема, я добровільно беру участь у спільнотах або приймаю як даність участь у спільнотах, від якої не можна відмовитись. Я розглядаю будь-яке об’єднання (спільноту) людей за будь-якою ознакою як спільний ресурс, що належить всім людям, які входять до цього об’єднання; коли кажуть, що я належу до об’єднання, це означає, що об’єднання належить мені тою мірою, якою я беру в ньому участь. У якості суверенної особистості я мислю себе окремою спільнотою, що не заважає мені брати участь в інших спільнотах. Жоден об’єднуючий фактор, що включає мене, такий, як створення сім’ї, групи, зборів, корпорації, громади, народу, держави, іншого об’єднання, тощо, не може розглядатися як такий, що скасовує моє самоочевидне співволодіння будь-якою спільнотою, у якій я беру участь, оскільки суверенітет особистості пріоритетніший за участь у спільнотах. Я залишаю за собою право і вважаю за необхідне відмовлятися від участі у будь-якому об’єднанні, яке ставить під сумнів або порушує суверенітет особистості чи іншим чином проявляє свою злу сутність, а також залишаю за собою право заперечувати подібні злі прояви і боротися з ними, не відмовляючись від участі в об’єднанні. Вибір між цими природними правами я роблю самостійно відповідно до своєї доброї волі та здорового глузду. | + | Я поважаю непорушність суверенітету особистості кожної людини так само, як поважаю непорушність власного суверенітету. Ніщо у цій декларації не може тлумачитись як приниження будь-якої людини. |
| - | === Стаття 7. Мудрість. === | + | Суверенітет особистості не може бути виправданням злих думок та вчинків, оскільки тою мірою, якою особа мислить і чинить зло, ця особа перестає бути людиною. Ніщо у цій декларації не може тлумачитись як заперечення законів природи, суспільства, моралі та права. Ніщо у цій декларації не може тлумачитись як внутрішня суперечність або заперечення здорового глузду. Суверенітет особистості не виправдовує матеріального чи духовного безладу і плутанини та небезпечних зловживань власною свободою. |
| - | Суверенітет особистості не може бути підставою для визнання об’єктивною реальністю того, що існує суб’єктивно, і для визнання суб’єктивною реальністю того, що існує об’єктивно. Я поважаю непорушність суверенітету особистості кожної людини так само, як поважаю непорушність суверенітету своєї особистості. Суверенітет особистості не може бути виправданням злих думок та вчинків, оскільки тою мірою, якою особа мислить і чинить зло, ця особа перестає бути людиною. Ніщо у цій декларації не може тлумачитись як заперечення моєї об’єктивної відповідальності як перед окремими людьми, так і перед колективами, спільнотами, народами, людством, мого обов’язку згідно із законами, звичаями та загальновизнаними принципами моралі. Ніщо у цій декларації не може тлумачитись як внутрішня суперечність або заперечення здорового глузду. Ніщо у цій декларації не може тлумачитись як приниження будь-якої людини. | + | Кожна душа та душевна спільнота, декларуючи свій суверенітет особистості, вільно володіє і користується словом Божим, а також протидіє гнобленню та узурпації душі, претензіям на виключне володіння словом Божим. Людина вільна створювати та змінювати власні декларації особистого суверенітету для досконалого, зрозумілого і практичного проголошення ідеальної індивідуальності. |
| - | Ця декларація може бути доповнена або видозмінена з метою вдосконалення або більш зрозумілого висловлення її ідей. Текст цієї декларації може вільно використовуватися будь-якою людиною для декларування суверенітету своєї особистості, і ніхто не може претендувати на ексклюзивне володіння цією декларацією. | ||
| ==== РЕГЛАМЕНТ ДУШЕВНОЇ СПІЛЬНОТИ ==== | ==== РЕГЛАМЕНТ ДУШЕВНОЇ СПІЛЬНОТИ ==== | ||
| - | === 1. Основні засади === | + | === 1. Основи === |
| - | 1.1. Душевна спільнота є добровільною співпрацею людей як душ. | + | 1.1. Душевна спільнота є суспільство однієї душі. |
| 1.2. Метою душевної спільноти є досконалість. | 1.2. Метою душевної спільноти є досконалість. | ||
| Line 997: | Line 1037: | ||
| 1.3. Душевну спільноту веде до досконалості Бог через одкровення, явлені хранителю віри або явлені її учасникам та благословенні хранителем віри. | 1.3. Душевну спільноту веде до досконалості Бог через одкровення, явлені хранителю віри або явлені її учасникам та благословенні хранителем віри. | ||
| - | 1.4. Душа - хранитель віри представляє спільноту в усіх відносинах, діє від її імені, пропонує діяти іншим та благословляє їх добру волю. | + | 1.4. Душа – хранитель віри представляє душевну спільноту, діє від імені душевної спільноти, спрямовує діяльність та благословляє добру волю душі учасників. |
| - | 1.5. Діяльність душевної спільноти є здійсненням суверенітету особистості учасників спільноти та гарантується суверенітетом особистості хранителя віри. | + | 1.5. Суверенітет душевної спільноти доповнює суверенітет душі учасників, як спільна душевна енергія, досконало сформована суверенною душею хранителя віри. |
| 1.6. Душа хранителя віри покликана Богом через одкровення. | 1.6. Душа хранителя віри покликана Богом через одкровення. | ||
| - | === 2. Види діяльності === | + | === 2. Діяння === |
| - | 2.1. Душевна спільнота може здійснювати будь-яку доброчесну діяльність. | + | 2.1. Душевна спільнота може вільно здійснювати будь-яку доброчесну діяльність. |
| - | 2.2. У своїй діяльності душевна спільнота прагне творити добро, поширювати віру в найвищу цінність людини, не розраховуючи на любов чи вигоду. | + | 2.2. Душевна спільнота творить добро і поширює віру в найвищу цінність людини, не розраховуючи на любов чи вигоду. |
| - | 2.3. Душевна спільнота утримується від проведення масових та публічних заходів і здійснює свою діяльність, передусім, через доторки душ, індивідуальні контакти, приватне богослужіння. | + | 2.3. Душевна спільнота може утримуватися від проведення масових та публічних заходів і діє, передусім, через доторки душ, індивідуальні контакти, приватне богослужіння. |
| - | 2.4. Душевна спільнота заохочує самостійні духовні пошуки учасників, надає перевагу письмовій та електронній формам спілкування і взаємодії. | + | 2.4. Душевна спільнота заохочує самостійні духовні практики учасників, надає перевагу письмовій та електронній формам спілкування і взаємодії. |
| - | 2.5. Душевна спільнота здійснює всі обряди та церемонії, передбачені священним писанням. | + | 2.5. Душевна спільнота здійснює всі обряди, передбачені словом Божим. |
| - | 2.6. Діяльність та документація душевної спільноти є таємною, якщо інше не благословила душа - хранитель віри. | + | 2.6. Інформація про діяльність душевної спільноти захищена таємницею сповіді, якщо інше не благословила душа – хранитель віри. |
| - | === 3. Правила участі === | + | === 3. Участь === |
| - | 3.1. Душевна спільнота складається з учасників, а їх відносини з нею є відносинами участі. Добровільна відмова від участі або виключення хранителем віри є припиненням будь-яких відносин між душею та спільнотою, передбачених цим регламентом. | + | 3.1. Душевна спільнота об’єднує душі учасників спільністю участі. Спільність може установлюватися, продовжуватися і припинятся заради загального блага, за доброю волею душі учасників та хранителя віри. |
| - | 3.2. Окремою категорією учасників є проповідники, які проводять релігійні обряди, поширюють священне писання і власні декларації з питань віри, моляться та складають молитви на прохання віруючих, допомагають здійснювати добру волю Бога і хранителя віри – першого серед проповідників. | + | 3.2. Учасники зі статусом проповідників проводять релігійні обряди, поширюють слово Боже і власні декларації віри, моляться та складають потрібні віруючим молитви, допомагають здійснювати добру волю Бога і хранителя віри, провідної душі серед проповідників. |
| - | 3.3. Учасниками душевної спільноти стають з проповідницького благословення будь-які душі, що сповідувалися проповідникам про своє бажання взяти участь у спільноті у формі, благословенній хранителем віри. | + | 3.3. Кожна душа може взяти участь у душевній спільноті. Хранитель віри благословляє добрий, розумний порядок участі. |
| - | 3.4. Хранитель віри обирає проповідників з числа достойних учасників за їх бажанням, а також на свій розсуд виключає учасників у разі, коли це необхідно для удосконалення спільноти. | + | 3.4. Хранитель віри залучає та відлучає учасників, обирає і відсторонює проповідників для удосконалення спільноти. Спільна згода має зберігатися. |
| - | 3.5. Учасники душевної спільноти безкоштовно отримують священне писання, можуть підтримувати її діяльність та діяти з благословення хранителя віри. Інші привілеї та рекомендації щодо участі в діяльності спільноти пропонує учасникам хранитель віри. | + | 3.5. Учасники душевної спільноти мають доступ до слова Божого, можуть підтримувати спільноту і діяти з благословення хранителя віри. Хранитель віри може надавати учасникам додаткові привілеї та настанови. |
| - | === 4. Діловодство === | + | === 4. Надбання === |
| - | 4.1. У душевній спільноті ведеться діловодство, необхідне для досконалої діяльності. Діловодство у процесах визначення добра і зла ведеться за правилами кодексу визначення добра і зла. Правила діловодства і форми документації встановлює хранитель віри. | + | 4.1. Душевна спільнота формує надбання, необхідне для досконалої діяльності, включаючи предмети священного обряду, документацію, фонд душевної енергії, матеріали судження добра і зла та інші практичні цінності. Правила формування надбання встановлює хранитель віри. |
| - | 4.2. Душевна спільнота і хранитель віри приймають та відповідають на звернення, приймають сповіді та реагують на них у будь-якій формі, визначеній священним писанням, благословенній Богом чи хранителем віри. | + | 4.2. Душевна спільнота приймає внески, включаючи звернення та сповіді, та відповідає згідно із словом Божим та рішенням хранителя віри. |
| - | 4.3. Зверненнями є заяви, пропозиції та скарги щодо будь-яких питань, які належать до компетенції душевної спільноти і потребують відповіді. | + | 4.3. Зверненнями, які беруться до відома і діалогу, є повідомлення, прохання, скарги та поради стосовно життя душевної спільноти. |
| - | 4.4. Сповіддю є довірительне повідомлення на будь-яку тему, зміст якого не підлягає розголошенню. | + | 4.4. Сповіддю є секретне спілкування, таємниці якого не розкриваються без згоди всіх душ учасників сповіді. |
| - | 4.5. Сповіді та звернення, матеріали їх розгляду, інші матеріали діяльності душевної спільноти зберігаються в архіві хранителя віри, що може розпоряджатися матеріалами архіву відповідно до Божої та своєї доброї волі в межах, встановлених цим регламентом. | + | 4.5. Хранитель віри організує доступність, збагачення та збереження надбання душевної спільноти на Божий і свій розсуд, з довірою до душ учасників спільноти. |
| - | === 5. Здійснення обрядів === | + | === 5. Культура === |
| - | 5.1. Душевна спільнота здійснює ритуали священного обряду віри в найвищу цінність людини, коли на це є добра воля її учасників. | + | 5.1. Душевна спільнота здійснює традицію і обряди святої культури людинопоклонництва за доброю волею учасників. |
| - | 5.2. Душевна спільнота забезпечує віруючих священним писанням, іншою богослужбовою літературою та предметами культу в необхідній кількості на їх прохання. | + | 5.2. Душевна спільнота забезпечує віруючих святим письмом, іншими потрібними предметами надбання та релігійною інформацією. |
| - | 5.3. Душевна спільнота оголошує релігійні свята і святкові періоди, організує проведення свят та приймає пропозиції щодо їх планування. | + | 5.3. Душевна спільнота планує та організує релігійне життя, оголошує святими душі, об’єкти, моменти часу і місця, враховуючи проекти та пропозиції віруючих. |
| - | 5.4. Душевна спільнота веде місіонерську та проповідницьку діяльність, поширює віровчення усно, письмово, в електронній формі, у храмах, в інтернеті, в тому числі у віртуальних храмах, благословенних Богом. | + | 5.4. Душевна спільнота веде місіонерську та проповідницьку діяльність, поширює віровчення в усіх добрих формах із застосуванням священної техніки, автоматизованих систем і просторів служіння людині, одушевлених досконалими програмами святих роботів – духовних творінь людини, які звільнюють душу від обтяжливих робіт. |
| - | 5.5. Будь-яка доброчесна діяльність душевної спільноти є релігійним обрядом. | + | 5.5. Кожна добра діяльність душевної спільноти є релігійним обрядом. |
scripture-ua.1515858065.txt.gz · Last modified: 2018/01/13 17:41 by faithkeeper