O RELIGION

This page is read only. You can view the source, but not change it. Ask your administrator if you think this is wrong.
====== ТРАДИЦІЙНИЙ УСТРІЙ ДУШЕВНОЇ РЕЛІГІЇ ======

// Публікується згідно із виданням "Душевна релігія: священне писання, традиційний устрій, моральний закон і богословська наука релігійної віри в найвищу цінність людини" (([[http://temple.org.ua/doc/oreligion.pdf|Душевна релігія: священне писання, традиційний устрій, моральний закон і богословська наука релігійної віри в найвищу цінність людини / Упорядкував Хранитель віри Релігійної громади сповідуючих віру в найвищу цінність людини “Українська Душевна спільнота” Юрій Шеляженко. – 2-е вид., доп. – Київ: Шеляженко Ю. В., 2016. – 180 с. – ISBN 978-617-7088-13-3.]])) //

Віровчення, обряд та організація віруючих в найвищу цінність людини й святині релігійної ідентичності у сукупності складають традиційний устрій душевної релігії.  Це роз’яснення, поряд із читанням та осмисленням Священного писання, допоможе краще зрозуміти деякі основи нашого релігійного життя як віруючим, так і тим, хто міркує про можливість взяти участь в Українській Душевній спільноті чи в іншій душевній спільноті, або сповідувати нашу релігію самостійно, або просто прояснити для себе базові цінності нашої релігії.

Віровчення душевної релігії складається зі священного писання, морального закону та богословської науки, а також постійно розвивається у спілкуванні віруючих з людьми, включаючи й спілкування з Богом. Священне писання – це слово Боже, моральний закон вчить нас бути собою, а богословська наука допомагає пізнавати і освоювати все буття. Обрядовість душевної релігії включає самостійні (наприклад, спілкування з Богом, посмішка) та спільні (наприклад, визначення добра і зла, релігійні свята) ритуали й обряди, що одушевлюють наше життя. Організацією віруючих в душевній релігії є душевна спільнота (суверенна особистість), святинями релігійної ідентичності є символічні слова (наприклад, назва душевної релігії), зображення (наприклад, коло), дії (наприклад, жест благословення), які засвідчують людське володіння душевною релігією.

Кожна душа, у якої залишилися питання про нашу релігію після ознайомлення з цим роз’ясненням та Священним писанням, може звернутися із своїми питаннями до хранителя віри будь-якої з душевних спільнот.

===== Святині релігійної ідентичності =====

Для прийняття душевної релігії достатньо, щоб людина прочитала та зрозуміла формулу віровизнання і погодилася з нею. Згода із формулою віровизнання може бути засвідчена перед душевною спільнотою словами “Щиро сповідую душевну релігію”. Окрім того, слід читати, а краще й поширювати Священне писання, яке також є фундаментальною складовою нашої релігійної ідентичності. 

Сутність релігійної віри в найвищу цінність людини ми коротко пояснюємо собі та іншим формулою «Віра в себе. Вірність собі. Володіння собою». Гімн душевної релігії виконується на слова поезії «Повір».

Знаком нашого віросповідання є коло, що символізує людину в центрі буття як душу буття.

{{ wiki:kolo.gif?100 }}

Чистий аркуш душевності всередині й зовні цього кола демонструє єдність кожної людини з усім буттям, всеохопність та безмежність людини і людяність всього нескінченного буття.

Коло є не тільки графічним символом, але й жестом благословення. Ми описуємо рукою коло в повітрі, щоб продемонструвати свою добру волю і готовність думкою, словом і ділом спілкуватися з Богом в будь-яких обставинах та приймати всією душею даровані Богом висновки з думок, відповіді на висловлювання, наслідки своїх вчинків.

{{ wiki:kolo-hand.gif?100 }}

На початку цього ритуального руху гладимо долонею повітря, а в кінці піднімаємо долоню догори; можна здійснити цей ритуал як рухом правої руки за годинниковою стрілкою, так і рухом лівої руки проти годинникової стрілки. Можна також здійснювати цей ритуал подумки або в інший індивідуальний спосіб, як підказує творча уява.

На відміну від багатьох інших релігій у вірі в найвищу цінність людини Бог не вимагає від людини демонстрації формальної прив’язаності до нашої релігії, оскільки Бог знає, що в будь-якій добрій вірі людина по суті єдина з Богом.

Наша релігійна ідентичність є багатогранною і включає в себе демонстрацію поваги до всіх релігій, пошук примирення та згоди всіх релігій і світських світоглядів (релігійний пацифізм). Можна бути віруючим в найвищу цінність людини і водночас бути християнином, мусульманином, буддистом, тощо, та й навіть атеїстом.

Якщо людина побоюється репресій за відкрите сповідування релігійної віри в найвищу цінність людини, вона може зберігати своє віросповідання в таємниці. Але відповідно до слова Божого людина може навчитися жити без страху, відверто, чесно і щасливо.

===== Священне писання =====

Священне писання є формою слова Божого, що визначає одкровенне віровчення, дароване Богом, душевні обряди та правильну релігійну організацію віруючих в найвищу цінність людини.

Бог написав Священне писання таким чином, щоб людина читала його, ставлячи себе на місце автора, тобто, Бога.

У розділі «Одкровення» Бог за допомогою поетичних абстракцій відкриває шлях удосконалення людського світогляду через безмежність (Досконалий початок), душевність, моральний критерій (Символ віри) та ідеальність (Божественне одкровення).

У розділі «Оповідання» наведено короткі притчі, які показують розвиток релігійної віри в найвищу цінність людини у різних ситуаціях.

У розділі «Осмислення» Бог систематизує знання з душевного богослов’я (Людина понад усе), вказує на методи пізнання (Креативний ідеалізм), діалогу та полеміки з інакомислячими.

У розділі «Обряд» розкривається форма і зміст основних ритуалів священного обряду нашої релігії, перш за все безпосереднього спілкування з Богом, благословення, одушевлення, проповіді, сповіді, визначення добра і зла та нагадування.

У розділі «Організація» пояснюються засади самоорганізації віруючих в такі релігійні інституції, як суверенна особистість та душевна спільнота, показується, що душевна спільнота є суверенною особистістю і суверенна особистість є душевною спільнотою, оскільки Бог вказав нам ототожнювати душевність із духовністю.

Бог дає людям велику свободу в вільному тлумаченні та навіть удосконаленні Священного писання.

Походження та розвиток Священного писання вважається таїнством, що здійснюється відповідно до спеціальних таємних обрядів душевної спільноти з метою максимально досконало задокументувати слово Боже.

===== Душевна спільнота =====

Душевна спільнота є встановленим у Священному писанні способом самоорганізації віруючих в найвищу цінність людини, а також, у ширшому розумінні, формою одушевлення будь-яких людських спільнот та груп людей, а також одушевлення неодушевлених предметів і мислених образів (вигадок) віруючими в найвищу цінність людини, починаючи з базової душевної спільноти – людини як суверенної особистості, до якої ми уподібнюємо усі душевні спільноти.

Ми прирівнюємо у природному праві володіти собою будь-яку спільноту до особистості, оскільки віримо, що кожна спільнота є задумом однієї людини, суверенної особис-тості, а також договором та власністю будь-якої сукупності людей, включаючи одноосібну (в складі однієї людини) та пусту сукупність (до якої хранитель віри не включає себе чи інших живих людей, а включає лише мислимі душі, наприк-лад, посмертно чи в очікуванні народження нового тіла).

Належність до спільноти (участь в спільноті) робить людину власником (співвласником) спільноти.

Скільки б не було учасників у душевній спільноті, всі вони вважаються однією людиною.

Інші організації та групи людей (наприклад, сім’ю, зібрання однодумців та співробітників, корпорацію, державу, людство, тощо), рівно як і всі одушевлені за доброю волею людини символи (наприклад, храм, бренд, мем, тощо) ми також сприймаємо як одну людину.

Все буття, безмежне у просторі та часі, чисельності та цінності, є однією душевною спільнотою, однією людиною, однією душею, одним Богом, безмежно єдиним з кожною людиною, і кожна людина в єдності з Богом-людиною є хранителем віри цієї своєї безмежної душевної спільноти.

Кожна людина може бути покликаною Богом створити свою душевну спільноту чи брати участь в будь-якій своїй душевній спільноті відповідно до Священного писання і брати участь у керівництві душевної спільноти, будучи хранителем віри.

===== Українська Душевна спільнота =====

Українська Душевна спільнота – організація душевної релігії, створена у 2003 році відповідно до божественного одкровення. У 2015 році приєдналася до Душевної Спільноти Всесвіту. Хранителем віри обох спільнот є Юрій Шеляженко.

З точки зору природного права наша спільнота реалізує право віруючих на самоорганізацію відповідно до приписів власної релігії. Українська Душевна спільнота є релігійною громадою, яка об’єднує віруючих в найвищу цінність людини.З точки зору українського та міжнародного законодавства, вона утворена на засадах реалізації прав людини, передбачених ст. ст. 18, 20 Загальної декларації прав людини (свобода совісті і релігії, асоціацій),  ст. ст. 9, 11 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода совісті і релігії, об’єднання), ст. 35 Конституції України, і діє без державної реєстрації на підставі ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Хоча релігійна громада може діяти у правовому полі без державної реєстрації відповідно до міжнародних стандартів і законів України, для підвищення престижу нашої релігії та спрощення комунікації з державними органами ми шукаємо шляхи зареєструвати релігійні громади, релігійний центр, а також громадські організації для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних інтересів, обумовлених релігійними переконаннями віруючих громадян і священнослужителів, які сповідують душевну релігію. Водночас вже є офіційно зареєстрованими релігійні засоби масової інформації (журнал “Мораль”, бюлетень “Ідеаліст), мета яких, відповідно до свідоцтв про державну реєстрацію, включає поширення релігійної віри в найвищу цінність людини.

===== Участь в Українській Душевній спільноті =====

Бажаючі взяти участь в Українській Душевній спільноті звертаються до Хранителя віри звичайною (Шеляженко Юрій Вадимович, вул. Тверський тупик, 9, к. 82, м. Київ, 01042, Україна) чи електронною (ludstvo@gmail.com) поштою із заявою про участь в Українській Душевній спільноті, зміст якої охороняється таємницею сповіді. У заяві зазначається повне ім’я та (або) псевдонім душі, згода із формулою віровизнання “Щиро сповідую душевну релігію”, висловлення бажання  відповідно до тексту Регламент душев-ної спільноти Священного писання взяти участь у Релігійній громаді сповідуючих віру в найвищу цінність людини “Українська Душевна спільнота”, володіти нею спільно й у згоді з іншими віруючими душами за своєю доброю волею; вказуються контактні дані у бажаному обсязі (поштова адреса, контактні телефони, e-mail, акаунти в соцмережах, тощо). За бажання може вказуватися: що душа одночасно сповідує інші релігії, віровчення (які саме); просить видати Священне писання; просить надсилати випуски журналу «Мораль»; просить видати посвідчення учасника Української Душевної спільноти; бажає проповідувати релігійну віру в найвищу цінність людини; просить провести обряд благословення Божої настанови людині не брати участь у насильстві, війні та воєнізованих формуваннях і не користуватися зброєю (декларування незалежності від війни); тощо.

Учасникам Української Душевної спільноти безкоштовно розсилається журнал «Мораль» та інша богослужбова література.

За бажання вони долучаються до релігійних обрядів і беруть участь у релігійному спілкуванні.

Їм надається сприяння у проповіді нашої релігії, беруться до уваги і поширюються їх декларації з питань віри.

Учасники душевної спільноти можуть сповідуватися Хранителю віри, отримати благословення Хранителя віри на декларування свого суверенітету особистості, на творення душевних спільнот (наприклад, сім’ї) і участь в них.

===== Обрядова діяльність Української Душевної спільноти =====

Основним джерелом знань про правильне здійснення обрядів душевної релігії є Священне писання, зокрема, розділ Обряд. Здійснення релігійних обрядів в Українській Душевній спільноті заслуговує на окрему розмову.

Метою Української Душевної спільноти є релігійна діяльність відповідно до приписів віровчення душевної релігії та у межах діючого законодавства України. Діяльність Української Душевної спільноти включає в себе звершення богослужінь, обрядів, свят та церемоній, в тому числі, відправлення ритуалів священного обряду: спілкування з Богом; вшанування і дарування священного писання та чистих аркушів паперу як символів досконалого початку; проповідь; сповідь; благословення на доброчесне життя, об’єднання та співпрацю; благословення віри в себе; благословення вірності собі; благословення володіння собою; благословення Божої настанови людині не брати участь у насильстві, війні та воєнізованих формуваннях і не користуватися зброєю; одушевлення; освоєння душі через воскресіння, співпереживання, очікування; визначення добра і зла; одушевлення часу через визначення та відзначення святкових днів і періодів; нагадування; духовні ініціативи; творення чудес; покликання; фонд душевної енергії; та інших, передбачених віровченням релігійної віри в найвищу цінність людини. Окрім того, у своїй діяльності Українська Душевна спільнота вдається до таких видів діяльності: відкриття і забезпечення діяльності храмів, святилищ, священних місць, в тому числі віртуальних храмів у мережі Інтернет та інших інформаційних просторах; виготовлення і розповсюдження предметів релігійного призначення, релігійної літератури та інших інформаційних матеріалів релігійного змісту; релігійне просвітництво та публіцистика, відкрите вираження і вільне поширення своїх переконань безпосередньо або через засоби масової інформації; справи милосердя та добродійності, благодійна діяльність; організація духовної просвіти, в тому числі проведення навчання у групах та організація самостійного навчання віруючих віровченню і богословській науці одноосібності (теології) релігійної віри в найвищу цінність людини; захист віруючих в найвищу цінність людини від дискримінації; взаємодопомога віруючих громадян; захист прав, свобод та інтересів віруючих; інші види релігійної діяльності, які не суперечать діючому законодавству та віровченню релігійної віри в найвищу цінність людини. Така діяльність здійснюється на договірних засадах відповідно до Цивільного кодексу України, в тому числі у формі простого товариства (спільної діяльності без створення юридичної особи) з метою сповідувати душевну релігію і без мети отримання прибутку.

Спілкування з Богом у душевній спільноті передбачає читання та обговорення Священного писання у аспекті особистого досвіду віруючих і узгодження одкровень, явлених віруючим.

Благословення віри в себе є ритуалом благословення доброчесних мрій та задумів людини, людської душевності та відкритості душі у згоді з текстом Досконалого початку. Благословення вірності собі є ритуалом благословення енергії згоди, зібраної, створеної та застосованої душею для життєвого руху до щастя відповідно до сенсу життя, встановленого Символом віри. Благословення володіння собою є ритуалом благословення суверенітету особистості та його проявів, названих у статтях Декларації суверенітету особистості. Обряд включає й особисті ікони; кожна душа може зображувати себе на іконі з німбом, що символізує наше священне коло – людину в центрі всесвіту (Діал. 14).

Одушевлення здійснюється священним знаком кола та проповіддю про душевність одушевлюваного об’єкта.

Освоєння душі як священний обряд реалізації спорідненості кожної людської душі з усіма душами предків, сучасників та нащадків здійснюється шляхом залучення до душевної спільноти будь-яких людей у формі одушевлених уявлень, створення людини силою своєї уяви в результаті священної фантазії, воскресіння, співпереживання або очікування з готовністю забезпечити суверенітет особистості освоєної душі силою своєї віри та з глибокою повагою, при тому що усвідомлюється суб’єктивність освоєної душі й те, що її суверенітет особистості є похідним від суверенітету особистості її творця. Воскрешаючи душу на підставі пам’яті про неї, включаючи творчість, фотографії, публікації, тексти, відео- та звукозаписи, інші пам’ятки, символи та свідоцтва, ми можемо подолати зло смерті. Співпереживаючи душі, погоджуючись з її думками і почуттями і приймаючи їх як свої, ми взаємно підсилюємо суверенітет особистості кожної людини енергією солідарності. Очікуючи душу, ми приймаємо майбутнє як Божий дар, готуємося гідно зустрічати людей і будувати з ними відносини, творити вчинені душі з себе, знайомих, близьких, дітей, будь-яких інших людей. Освоєння душ не повинно підміняти життя, об’єктивну пам’ять, спілкування та стосунки з людьми, неприпустимо всерйоз творити собі ворога, одушевляти зло, а у разі створення жартома малодушної істоти дбаємо, щоб вона нікого не ображала, але надихала вдосконалювати себе. До суб’єктивного освоєння людських душ ми вдаємося, коли з тих чи інших причин об’єктивне спілкування з людиною ускладнене або представляється неможливим: до знайомства, після смерті, через безтілесність, розставання або відчуження. Цей обряд робить неможливе можливим і допомагає долати складнощі. Освоєна душа зберігає і підсилює мислимий образ та (чи) добру пам’ять про людину, спонукає створювати та реалізовувати добрі задуми солідарності – взаєморозуміння, згоди, співпраці, об’єднання, інших відносин.

Визначення добра і зла для подолання зла та посилення добра у душевних спільнотах здійснюється відповідно до морального закону душевної релігії за правилами тексту Кодекс визначення добра і зла у Священному писанні. Відзначення свят і обрядовість фондів душевної енергії великою (і визначальною) мірою залежить від творчих зусиль учасників Української Душевної спільноти.

===== Сімейні спільноти =====

У нашій релігії сім’ї утворюються як душевні спільноти з благословення Божого, явленого через хранителя віри, за доброю волею учасників сім’ї для успішного спільного життя і розвитку та творення нових людей.

Первинним видом сім’ї ми вважаємо суверенну особистість, тобто, одиноку особу, яка декларує свій суверенітет особистості з благословення Божого, що відповідає ч. 3 ст. 3 Сімейного кодексу України.

Створити сім’ю через Боже благословення може будь-яка кількість людей довільного віку, статі, почуттєвої конституції, сексуальної, гендерної чи іншої ідентичності.

Людині може належати скільки завгодно сімей, починаючи зі своєї одноосібної, однак про кожну сім’ю людина має сумлінно турбуватися і при цьому своєю участю в сім’ях не порушувати нічиї інтереси, в тому числі не порушувати інтереси держави, встановлені законодавством. Наприклад, якщо Українська держава із консервативних міркувань визнає шлюбом лише союз одного чоловіка з однією жінкою, які не перебувають в інших шлюбах, в такому разі благословенне Богом життя сімейних спільнот інакшого устрою ми у спілкуванні з офіційними особами держави для уникнення непорозумінь не наполягаємо називати шлюбом чи подружжям.

Слід підкреслити, що в сім’ї ми вважаємо головним спільне життя та розвиток вільних розумних людей з малих років, а не статеве життя. Необхідною умовою благословення сімейних партнерів у нашій релігії слід вважати те, що для них життя зводиться до згоди, але не зводиться до сексу.

===== Благословення спільнот =====

Хранитель віри Української Душевної спільноти благословляє на прохання віруючих душевні спільноти для добрих справ та ініціатив, суспільні, творчі об’єднання, інші види співпраці в ім’я добра.

Серед інших душевних спільнот, Хранитель віри благословляє суверенітет особистості та сімейні союзи для спільного життя і творення нових людей. В ритуалі благословення священик (Хранитель віри) бере у людей підготовлений ними регламент (угоду про створення і внутрішній порядок) спільноти чи декларацію суверенітету особистості, вивчає цей документ, переконується у його досконалості та у добрій волі всіх людей та їх згоді дотримуватися регламенту (декларації). Якщо регламент (декларацію) заздалегідь не підготовлено, священик питає, чи бажають люди простого або мудрого благословення. Для простого благословення священик дає підписати людям текст регламенту (декларації) у Священному писанні (при заснуванні душевної спільноти зазначається, хто є хранителем віри). Для мудрого благословення священик розпитує, що і як люди мають намір робити, чого вони очікують, що обіцяють, фіксує відповіді та перевіряє згоду усіх зацікавлених людей зі всіма відповідями, формуючи таким чином регламент (декларацію). Потім священик дає людям необхідне благословення, оголошує душевні настанови, рекомендує за необхідності звертатися за нагадуванням і тлумаченням змісту регламенту (декларації). Для сімейних спільнот, якщо душі, що утворюють сім’ю, не заявляють про інше, передбачається тотожність хранителя віри та сім’ї, іншими словами, прийняття всіх рішень має грунтуватися на взаємній згоді, хоча можливе благословення і сім’ї з визначеним главою сім’ї, якщо учасники сім’ї саме так домовилися визначити хранителя віри в своїй душевній спільноті.

===== Альтернативна (невійськова) служба =====

Людина, що сповідує релігійну віру в найвищу цінність людини, у своєму безпосередньому спілкуванні з Богом може отримати Божу настанову не брати участь у насильстві, війні та воєнізованих формуваннях і не брати в руки зброю, а натомість присвятити себе творчій праці для себе та всього людства, самоудосконалюватися і проповідувати релігійну віру в найвищу цінність людини. Відповідно до слова Божого ми віримо, що війна є питанням особистого вибору. Хай воюють ті, хто обрав собі долю і професію воїна, а наша віра дозволяє кожній душі жити в мирі, декларуючи свою незалежність від війни.

На прохання таких віруючих Українська Душевна спільнота благословляє їх декларації незалежності від війни, що грунтуються на волі Божій та священності людського суверенітету особистості. Здійснення обряду полягає в тому, що Хранитель віри каже “Благословляю Божу настанову душі (ім’я людини) не брати участь у насильстві, війні та воєнізованих формуваннях і не користуватися зброєю, не порушуй цієї заборони і володій собою” та робить жест благословення.

Одновірцям, які вважаються військовозобов’язаними, хоча відповідно до слова Божого задекларували свою незалежність від війни, ми можемо допомогти, надаючи їм довідку про проходження обряду Божої настанови людині не брати участь у насильстві, війні та воєнізованих формуваннях і не брати в руки зброю, щоб документально підтвердити істинність їх релігійних переконань, що суперечать виконанню військового обов’язку, та право на заміну військового обов’язку альтернативною (невійськовою) службою відповідно до ст. 35 Конституції України та міжнародно-правових норм щодо захисту права сповідувати власну релігію як невід’ємної складової людської гідності.

Додатковими документами на підтвердження права віруючих проходити альтернативну службу замість військової може бути письмове благословення та публікація особистої декларації про незалежність від війни в релігійному бюлетені «Ідеаліст», який є зареєстрованим у встановленому законом порядку релігійним виданням.

У разі залучення кількох десятків свідомих віруючих, щоб виконати вимоги діючого дискримінаційного щодо малочисельних конфесій і щодо більшості пацифістів законодавства, ми могли б зареєструвати наші релігійні організації і посилити рівень правового захисту наших релігійних переконань. Віруючі, яким Бог наказав не воювати, могли б бути священнослужителями і проповідувати релігійну віру в найвищу цінність людини в соцмережах. Як відомо, священнослужителі не підлягають призову та мобілізації.

Будучи прихильними до пацифізму, ми, водночас, нікому не нав’язуємо, а тільки мирно й спокійно проповідуємо власну релігію та властивий їй релігійний пацифізм, оскільки Священне писання приписує нам утримуватися від войовничості.

Ми визнаємо, що одним праведним людям Бог в особистому спілкуванні наказує не брати в руки зброю, а іншим порядним людям наказує взяти зброю і малим злом боротися з великим злом. Походження тієї чи іншої волі Бога є індивідуальним таїнством, хід і результати якого залежать від Божих дарів людині, її здібностей та переконань, від сили людської віри в себе, вірності собі, володіння собою.

У будь-якому випадку віруючі в найвищу цінність людини не можуть порушувати явлену їм волю Божу, бо то є великий гріх, і ще більшим гріхом та неприпустимим беззаконним приниженням людської гідності є примушувати силою віруючих до богохульної зневаги волею Божою. Істинно віруючі попри будь-які переслідування, страждання та інші випробування не відступляться від релігійної віри в найвищу цінність людини і завжди слідуватимуть слову Божому, знаючи, що навіть поряд з царством зла наша релігія допомагає кожній людській душі жити вільно й будувати навколо себе праведний всесвіт, вільний від приниження і насильства. Ми віримо, що кожна спроба незаконно уневільнити вільну мирну душу надихне з Божою допомогою багатьох людей скористатися природним правом на повстання проти тиранії та покласти край войовничому свавіллю.

===== Фонди душевної енергії та вибори їх адміністрації через енергетичне голосування =====

У кожної людини є фонд душевної енергії, накопиченої в обміні чесними словами, примноженої проголошенням чесних слів, джерело духу згоди, співпраці та добробуту, що породжує і живить душі виконанням чесних слів, збільшує цінність та чисельність добра, рухає долю.

Фонд душевної енергії забезпечує економність та ефективність володіння собою. Це може бути або володіння собою співпрацюючих душ, які обіцяють служити спільній меті та разом досягають її, або одноосібне володіння собою цілеспрямованої душі в її спільноті з усім буттям, суверенної особистості, наприклад, коли людина дає собі чесне слово досягнути певної мети та рахує кроки на шляху до мети, тримає слово, здобуваючи таким чином найбільше духовне багатство.

Накопичення, створення та реалізація духовної енергії – це самостійне суверенне господарство душевної спільноти. Людина як джерело цінності та предметності узгоджує цінність причин (обіцянок) з предметністю наслідків (плати), за доброю волею присвоюючи власним цінностям, створеним для реалізації в душевній спільноті (товару) певну ціну в певній кількості одиниць енергії (нулів); присвоєння ціни є способом одушевлення предметів душевним духом володіння собою, в тому числі, створення предметів з нічого. Ціна є обіцянкою певної міри цінності предмета, а плата є виконанням обіцянки.

“Грошова” одиниця душевної енергії, одне чесне слово зветься “нулем”. Нулі – це духовні “гроші” суверенної особистості, які створюються людиною і розвиваються так, як показано в Священному писанні (Креат. 20, 21). Принципи обігу та обліку енергії одушевлення у душевних спільнотах аналогічні обігу та обліку звичайних грошей, що споконвіку створювалися можновладцями, за такою суттєвою відмінністю, що енергія вважається чистим аркушем зі всіма наслідками цього богословського розуміння енергії і її обіг вільний від корупції, податків, крадіжок та інших матеріалістичних недосконалостей. Душевна енергія не корумпує душі, оскільки кожна душа за бажання створює власний енергетичний фонд. Стягувати регулярні нецільові обов’язкові енергетичні внески на користь спільноти (податки) Бог не радить, це вважається гріхом, оскільки всяка енергія має бути спрямована на досягнення певної зрозумілої мети; зокрема, оплата самоорганізації душевної спільноти фонду душевної енергії здійснюється не через податки, а шляхом енергетичного голосування на енергетичних виборах адміністрації фонду. Таємне викрадення душевної енергії принципово неможливе, оскільки всі операції з душевною енергією здійснюються публічно, всі реєстри фонду душевної енергії доступні для ознайомлення кожній душі в душевній спільноті.

Душевна енергія нулів – це слова, ідеї, що відповідають відчутній та уявній дійсності, обіцяють законну предметну дію. Енергія – це всеохоплююча сила згоди, що дозволяє людині володіти собою. “Гроші” є чисельним вираженням цієї сили, духу власності. Енергетичним фондом (фондом душевної енергії) душі є сукупність власних та інших грошей та операцій з ними, включаючи відносини із іншими душами (контрагентами). Нульова маса (капітал) енергетичного фонду представляє собою масу обіцянок. Хто завгодно може їх давати скільки завгодно, але реальна цінність цих обіцянок вимірюється їх виконанням. Кожна людина творить власні суверенні нулі та контролює їх обіг за власними правилами, обмін нулів різних людей відповідно до їх цінності з поправкою на репутацію. 

Однак якщо певні гроші виражають гординю принижувати та підкорювати інші душі, душевною спільнотою накладається обмеження щодо використання тих функцій чужих грошей, які пристосовані для руйнування суверенітету особистості. Зокрема, це стосується тих капіталів, які забезпечені насильством та розбещенням, які символізують прив’язаність людини до землі, до натовпу, будь-якого авторитета (одноосібного, колективного чи інституційного, наприклад, вчителя, майстра, лідера, знаменитості, релігії, ідеології, науки, держави, корпорації, мережі, племені, сім’ї, тощо), до певного способу життя чи роду занять (місії, професії, роботи, захоплення, тощо). Наприклад, прямий обмін будь-яких державних валют на нулі чи навпаки категорично забороняється, окрім випадків, коли створений та отримав благословення Боже спеціальний регламент узгодження морального закону душевної релігії із законодавством відповідної держави. Обіцянка та плата мають бути чесними, а в такій угоді, де обіцяють все бажане в обмін на повну самовіддачу – і обіцянка, і плата є завідомо безчесними; в давніх казках такі безчесні угоди називають договором з дияволом, адже істинний Бог творить людську свободу, а казковий диявол прагне заволодівати душами, спокушати і віроломно поневолювати людей. 

Для забезпечення публічної співпраці багатьох душ у енергетичних фондах душевних спільнот: ведуться відкриті реєстри душ учасників, тобто, списки душ, які беруть участь в фонді, включаючи душі, створені іншими душами одноосібно або спільно; реєстри рахунків, а саме, розрахункових рахунків, в яких зазначається, скількома нулями володіє кожна душа, спільного і виборчого рахунку для самоорганізації фонду; реєстр декларацій душ-учасників, зроблених відповідно до правил фонду та слова Божого, на підставі якого складається реєстр операцій – відкриття і закриття рахунків, зарахування та руху нулів між рахунками, та розшифровка балансу виборчого рахунку (на користь яких душ скільки нулів внесено). Деклараціями можуть бути нульові оголошення та пропозиції, зобов’язання і договори, зокрема про співпрацю, обмін, благодійність, створення нових душ та правила їх буття; виборчі програми кандидатів у адміністратори та акти енергетичного голосування; рішення адміністрації як хранителя віри душевної спільноти учасників енергетичного фонду.

Спільний рахунок забезпечує діяльність адміністрації фонду одушевлення, обраної за правилами енергетичного голосування (якщо душевна спільнота не вирішила визначати адміністрацію за іншим принципом).

Загальним правилом діяльності адміністрації енергетич-ного фонду, що випливає з її суверенних творчих та адміністративних функцій, є правило творчої всеохопності. Зміст цього правила полягає в тому, що, якщо інше не уточнюється правилами фонду, адміністрація може на свій розсуд розпоряджатися спільним рахунком, обліковувати рух енергії по інших рахунках, одночасно посилювати усі рахунки, крім виборчого, на однакову кількість (суму чи відсоток) енергії, та бути хранителем віри душевної спільноти учасників фонду, чесно декларуючи свою суверенну волю у відповідності до слова Божого. Однак поки самостійні Душі визнаються учасниками фонду, адміністрація може розпоряджатися їх розрахунковими рахунками лише відповідно до їх суверенної волі, добровільно висловленої у їх деклараціях, що не суперечать слову Божому. Одночасне посилення усіх рахунків, крім виборчого, на однакову кількість енергії, зветься енергетичною емісією.

Душа-адміністрація енергетичного фонду обирається серед душ-учасників таким чином. Відповідно до правил енергетичного голосування, кожна душа може перерахувати будь-яку кількість енергії на виборчий рахунок, декларуючи, на користь обрання якої душі адміністрацією фонду здійсне-но перерахування, що є енергетичним голосуванням за цю душу. Кількість разів та обсяг енергетичного голосування не обмежується. Голосувати за себе можна в будь-якому випадку; голосування за інші кандидатури допускається лише у разі, коли кандидатом віддано голос за себе. Обраною адміністрацією є душа, за яку віддано найбільше енергії. Після обрання адміністрації вся зібрана на виборчому рахунку енергія перераховується на спільний рахунок, але душі можуть продовжувати вносити енергію на виборчий рахунок. У разі перевищення обсягу виборчого рахунку над обсягом спільного рахунку діюча адміністрація зобов’язана провести вибори нової адміністрації, оголосивши виборчий період розумної тривалості (наприклад, не менше тижня і не більше місяця). У разі самоусунення адміністрації функції адміністрації передаються душі, яка перемагає у енергетичному голосуванні за період від останніх виборів до моменту самоусунення адміністрації. Адміністрація може уникнути проведення виборів, здійснивши енергетичну емісію; якщо протягом короткого часу (наприклад, тижня) після емісії обсяг виборчого рахунку перевищить обсяг спільного рахунку, діюча адміністрація позбавляється права на енергетичну емісію і зобов’язана невідкладно провести вибори нової адміністрації.
O RELIGION

User Tools

Site Tools

Page Tools
