Differences

This shows you the differences between two versions of the page.

--- moral-law-of-open-religion-ua [2016/08/09 02:21]
faithkeeper created
+++ moral-law-of-open-religion-ua [2016/08/13 20:31] (current)
faithkeeper [Тезисы о защите людей от тоталитарных идей]
@@ Line 13: / Line 13: @@
 ===== Моральні та етичні принципи =====
-Традиційні моральні принципи душевної релігії викладені у Священному писанні, зокрема, у текстах Символ віри, 46 (щодо сенсу життя), Людина понад усе, 3, 4 (“Моральні принципи”, “Табу”), Діалог, 39-52. Ці принципи знаходять розвиток як у етичних принципах, так і в формулі віровизнання, в якій віруючі обіцяють не залежати від гріхів: брехні, насильства, безумної войовничості, страху, жадібності, прив’язаності; гордині, тобто протиставлення свого чужому, демонізації інакших; індивідофобії, тобто побоювання самотності та одинаків; знаходити свій сенс життя і щастя у розвитку, пізнанні та творенні, прагненні добра та боротьбі за добро; звертатися до Бога кожною дум-кою і вчинком, знаходити відповідь Бога у кожному висновку і наслідку, доброю волею і силою віри досягати досконалості.
+Традиційні моральні принципи душевної релігії викладені у Священному писанні, зокрема, у текстах Символ віри, 46 (щодо сенсу життя), Людина понад усе, 3, 4 (“Моральні принципи”, “Табу”), Діалог, 39-52. Ці принципи знаходять розвиток як у етичних принципах, так і в формулі віровизнання, в якій віруючі обіцяють не залежати від гріхів: брехні, насильства, безумної войовничості, страху, жадібності, прив’язаності; гордині, тобто протиставлення свого чужому, демонізації інакших; індивідофобії, тобто побоювання самотності та одинаків; знаходити свій сенс життя і щастя у розвитку, пізнанні та творенні, прагненні добра та боротьбі за добро; звертатися до Бога кожною думкою і вчинком, знаходити відповідь Бога у кожному висновку і наслідку, доброю волею і силою віри досягати досконалості.
 Принципами етики душевної релігії є віра в себе (відкритий розум, всеохоплююча одноосібність), вірність собі (душевна одноосібність), володіння собою (самостійна одноосібність), а також моральність і мудрість як невід’ємні складові суверенітету особистості відповідно до слова Божого (Декл. 3, 7). Однак мудрість, яка справедливо підказує, що тою мірою, якою особа мислить і чинить зло, ця особа перестає бути людиною, має узгоджуватися із солідарністю, яка підказує, що з міркувань здорового глузду слід умовно розглядати як людину будь-який матеріальний об’єкт (тіло), яке потенційно може бути людиною (Декл. 6). У вирішенні подібних дилем і виявляється божественний дар моральності людини, тобто здатності самостійно розрізняти добро і зло.
 Важливим етичним принципом є дієве очікування добра у підготовці до того, щоб добро збулося. Наприклад, до усіх істот ми намагаємося з ввічливості звертатися “великодушні добродії” (“великодушна добродійко”, “великодушний добродію”), очікуючи, що вони будуть людьми, навіть якщо шансів на це мало.
-У спілкуванні з душами (душевними спільнотами) ми поважаємо їх закони та звичаї, навіть недосконалі, та допо-магаємо їм самоудосконалюватися; ми можемо залишатися вільними в собі, узгоджуючи свою волю з чужою неволею, якщо іншим не вистачає доброї волі звернутися до Бога і стати вільними. Прикладами такого прикрого становища, з яким ми боремось, кажучи правду, але й погоджуємось, не вступаючи у саморуйнівну війну за його правилами, є, наприклад, типова корумпованість мільярдів людей –
+У спілкуванні з душами (душевними спільнотами) ми поважаємо їх закони та звичаї, навіть недосконалі, та допомагаємо їм самоудосконалюватися; ми можемо залишатися вільними в собі, узгоджуючи свою волю з чужою неволею, якщо іншим не вистачає доброї волі звернутися до Бога і стати вільними. Прикладами такого прикрого становища, з яким ми боремось, кажучи правду, але й погоджуємось, не вступаючи у саморуйнівну війну за його правилами, є, наприклад, типова корумпованість мільярдів людей – прив’язка людини до чужих грошей, що належать ворожим до людини власникам великих капіталів (неофеодальній еліті, володарям “корпоративних” і “мережевих” вотчин), через оплату праці та благодійність, а через прив’язку до грошей і прив’язку до землі та натовпу, до недосконалих душевних спільнот (держави, корпорації, мережі), і навіть прив’язку релігії до землі та натовпу, яку дозволили собі нав’язати багато корумпованих релігійних діячів та організацій.
-прив’язка людини до чужих грошей, що належать ворожим до людини власникам великих капіталів (неофеодальній еліті, володарям “корпоративних” і “мережевих” вотчин), через оплату праці та благодійність, а через прив’язку до грошей і прив’язку до землі та натовпу, до недосконалих душевних спільнот (держави, корпорації, мережі), і навіть прив’язку релігії до землі та натовпу, яку дозволили собі нав’язати багато корумпованих релігійних діячів та організацій.
-Ще одним етичним принципом є неприєднання до конфліктів. Ми виходимо з того, що конфлікти є узгодженим саморуйнуванням душ. Відтак, щоб уникнути само-руйнування, ми не вступаємо в конфлікти. Це не означає, що ми взагалі не обороняємося, навпаки, ми обороняємося через самовдосконалення. Іноді, піддаючись гріху, доводиться відповідати насильством на насильство, але для нас не є пріоритетом підготовка до цього, ми не прагнемо цього (хоч і не боїмося цього) і не пишаємося перемогами в таких ситуаціях, бо конфлікт завжди є злом. Наш вимушений вступ в конфлікт, хай навіть в формі справедливої та переможної самооборони, ми перш за все визнаємо поразкою в нашому душевному прагненні уникати конфліктів. Якщо вже не можна було не реагувати на нападки, треба, принаймні, стримувати себе, щоб вижити та дати вижити іншим і навчитися на власних помилках, як зробити так, щоб більше такий конфлікт не повторювався. Поразка душі з початком конфлікту не може забуватися при святкуванні перемог і має завжди нагадувати, що насильство не вирішує проблем; усі наївні рецепти насильницького вирішення проблем є злом та саморуйнівною брехнею. І якщо вже існує гріховна професія воїна, ми маємо потурбуватися про те, щоб воїни воювали лише між собою і не втягували у війну мирних людей, щоб ніхто не боявся їхніх погроз, що прийде “ворог”, бо вони такі самі, як “ворог”, і щоб ніхто не вірив їхнім спокусливим обіцянкам, ніби, якщо багато людей втягнеться у їхню дурну війну, від цього, нібито, життя може стати кращим. Війна приносить чесним людям лише гріх та смерть.
+Ще одним етичним принципом є неприєднання до конфліктів. Ми виходимо з того, що конфлікти є узгодженим саморуйнуванням душ. Відтак, щоб уникнути саморуйнування, ми не вступаємо в конфлікти. Це не означає, що ми взагалі не обороняємося, навпаки, ми обороняємося через самовдосконалення. Іноді, піддаючись гріху, доводиться відповідати насильством на насильство, але для нас не є пріоритетом підготовка до цього, ми не прагнемо цього (хоч і не боїмося цього) і не пишаємося перемогами в таких ситуаціях, бо конфлікт завжди є злом. Наш вимушений вступ в конфлікт, хай навіть в формі справедливої та переможної самооборони, ми перш за все визнаємо поразкою в нашому душевному прагненні уникати конфліктів. Якщо вже не можна було не реагувати на нападки, треба, принаймні, стримувати себе, щоб вижити та дати вижити іншим і навчитися на власних помилках, як зробити так, щоб більше такий конфлікт не повторювався. Поразка душі з початком конфлікту не може забуватися при святкуванні перемог і має завжди нагадувати, що насильство не вирішує проблем; усі наївні рецепти насильницького вирішення проблем є злом та саморуйнівною брехнею. І якщо вже існує гріховна професія воїна, ми маємо потурбуватися про те, щоб воїни воювали лише між собою і не втягували у війну мирних людей, щоб ніхто не боявся їхніх погроз, що прийде “ворог”, бо вони такі самі, як “ворог”, і щоб ніхто не вірив їхнім спокусливим обіцянкам, ніби, якщо багато людей втягнеться у їхню дурну війну, від цього, нібито, життя може стати кращим. Війна приносить чесним людям лише гріх та смерть.
-Етика душевної релігії вирізняється високою толерантністю до богохульства. Ми віримо, що, які б почуття не викликало богохульство, слід володіти собою відповідно до поради Божої у Священному писанні, розділі Осмислення, тексті Діалог, 66: відмежуй свідомість від зла! Зрештою, всесвіт – чистий аркуш (Дос. 1), і дивитися на нього слід саме так: як на чистий аркуш. Хай безумці зловтішаються своїми богохульствами, думаючи, що їм вдалося образити Бога чи віруючих. Ми ж побачимо лише чистий білий аркуш там, де вони старанно вимальовували свої непристойності під дією недосконалих почуттів. Не слід піддаватися спокусі інстинк-тивно реагувати агресією на богохульство. Суверенітет особистості має залишатися непорушним навіть у тому разі, якщо богохульство виявилося влучним і викликало певну зневіру. Бог каже: коли страшно, гірко, нудно, долаючи розчарування, хворобу, безсилля, коли віра слабшає – читай Символ віри або Священне писання в цілому; думай, мрій, черпай натхнення зі Священного писання (Рит. 2).
+Етика душевної релігії вирізняється високою толерантністю до богохульства. Ми віримо, що, які б почуття не викликало богохульство, слід володіти собою відповідно до поради Божої у Священному писанні, розділі Осмислення, тексті Діалог, 66: відмежуй свідомість від зла! Зрештою, всесвіт – чистий аркуш (Дос. 1), і дивитися на нього слід саме так: як на чистий аркуш. Хай безумці зловтішаються своїми богохульствами, думаючи, що їм вдалося образити Бога чи віруючих. Ми ж побачимо лише чистий білий аркуш там, де вони старанно вимальовували свої непристойності під дією недосконалих почуттів. Не слід піддаватися спокусі інстинктивно реагувати агресією на богохульство. Суверенітет особистості має залишатися непорушним навіть у тому разі, якщо богохульство виявилося влучним і викликало певну зневіру. Бог каже: коли страшно, гірко, нудно, долаючи розчарування, хворобу, безсилля, коли віра слабшає – читай Символ віри або Священне писання в цілому; думай, мрій, черпай натхнення зі Священного писання (Рит. 2).
-Богохульство може виявлятися у безумному прагненні безпосередньо принизити Бога або висловити зневагу до релігійної віри в найвищу цінність людини, до віруючих. Треба пам’ятати, що приниження людини і Бога є безумством, яке насправді принижує лише безумця (Бож. 21). Богохульство – наслідок недосконалості світогляду тих, хто нехтує спілкуванням з Богом та не бачить сенсу у досконалих ідеях слова Божого, дарованих у Священному писанні. Віруючим в найвищу цінність людини не слід плутати богохульство з інакодумством або сповідуванням іншої доброї релігії. Адже Бог заборонив нам зневажати вірою і переконаннями інших людей (Люд. 4.7). Більше того, моральна максима Символу віри, 39 вказує нам, сповідуючи свою релігію, поділяти віру кожної людини, поважати кожну релігію, що утверджує цінність людини. При цьому, звісно, слід пам’ятати принцип Божественного одкровення, 20: хто вважає, що Бог принижує людину, той принижує Бога і людину, такі злі переконання не можна поділяти. З посмішкою – адже посмішка є одним з джерел і обрядів нашої віри (Симв. 17, Рит. 8) – слід зазначити (і це свята правда), що у переліку різних шляхів до істини, наведених у Священному писанні, тексті Діалог, 12 значиться не тільки наука, віра, філософія, не тільки традиційні релігії, такі, як християнство, іслам, буддизм, індуїзм, іудаїзм, синто-їзм, тощо, але й навіть... атеїзм, котрий, за словом Божим, є досконалим як заперечення недосконалих уявлень про Бога. Таким чином, до атеїстичних формул на зразок «Бога нема» віруючим слід ставитись з розумінням (а також, безперечно, з посмішкою) і не сприймати їх як богохульство, оскільки навіть такі твердження можуть бути спричинені розумною і правильною спробою суверенної особистості звільнитись від забобонних, принизливих для людини стереотипів.
+Богохульство може виявлятися у безумному прагненні безпосередньо принизити Бога або висловити зневагу до релігійної віри в найвищу цінність людини, до віруючих. Треба пам’ятати, що приниження людини і Бога є безумством, яке насправді принижує лише безумця (Бож. 21). Богохульство – наслідок недосконалості світогляду тих, хто нехтує спілкуванням з Богом та не бачить сенсу у досконалих ідеях слова Божого, дарованих у Священному писанні. Віруючим в найвищу цінність людини не слід плутати богохульство з інакодумством або сповідуванням іншої доброї релігії. Адже Бог заборонив нам зневажати вірою і переконаннями інших людей (Люд. 4.7). Більше того, моральна максима Символу віри, 39 вказує нам, сповідуючи свою релігію, поділяти віру кожної людини, поважати кожну релігію, що утверджує цінність людини. При цьому, звісно, слід пам’ятати принцип Божественного одкровення, 20: хто вважає, що Бог принижує людину, той принижує Бога і людину, такі злі переконання не можна поділяти. З посмішкою – адже посмішка є одним з джерел і обрядів нашої віри (Симв. 17, Рит. 8) – слід зазначити (і це свята правда), що у переліку різних шляхів до істини, наведених у Священному писанні, тексті Діалог, 12 значиться не тільки наука, віра, філософія, не тільки традиційні релігії, такі, як християнство, іслам, буддизм, індуїзм, іудаїзм, синтоїзм, тощо, але й навіть... атеїзм, котрий, за словом Божим, є досконалим як заперечення недосконалих уявлень про Бога. Таким чином, до атеїстичних формул на зразок «Бога нема» віруючим слід ставитись з розумінням (а також, безперечно, з посмішкою) і не сприймати їх як богохульство, оскільки навіть такі твердження можуть бути спричинені розумною і правильною спробою суверенної особистості звільнитись від забобонних, принизливих для людини стереотипів.
 ===== Добро – це душевні цінності, джерелом яких є вільна людина =====
-У Священному писанні (Симв. 9, 10) Бог каже, що душа – це найвища цінність людини, і її силою є віра. Далі Бог пояснює: думки та ідеї, плани та задуми, мрії та знання, любов і пристрасть, терпіння і смирення, фантазія, надія, розуміння і співчуття, все найкраще у моїй свідомості – це душа. У дужковій нотації це зображується так: () свідомість; (()) душа.
+У Священному писанні (Симв. 9, 10) Бог каже, що душа – це найвища цінність людини, і її силою є віра. Далі Бог пояснює: думки та ідеї, плани та задуми, мрії та знання, любов і пристрасть, терпіння і смирення, фантазія, надія, розуміння і співчуття, все найкраще у моїй свідомості – це душа. У дужковій нотації це зображується так: (  ) свідомість; (  (  )  ) душа.
-Наука одноосібності визнає людину джерелом всіх цінностей і самостійною, найвищою цінністю. Найвищою –
+Наука одноосібності визнає людину джерелом всіх цінностей і самостійною, найвищою цінністю. Найвищою – в тому сенсі, що це найбільш досконала душевна цінність, яка не тільки дає право на самостійність, але й зобов’язує до самодисципліни. Одна людина підніметься на гору і вважатиме, що весь світ внизу лежить у її ніг, а то й подумає, ніби здатна літати, кинеться вниз і уб’ється; це приклад нікчемної людини. Інша побачить з висоти чудову панораму і захоче показати її кожному, намалювати, привести і показати, де лежать різні шляхи-дороги, вибирай – не хочу; у такій щедрості, широті душі виражається справжня висота людини.
-в тому сенсі, що це найбільш досконала душевна цінність, яка не тільки дає право на самостійність, але й зобов’язує до самодисципліни. Одна людина підніметься на гору і вважатиме, що весь світ внизу лежить у її ніг, а то й подумає, ніби здатна літати, кинеться вниз і уб’ється; це приклад нікчемної людини. Інша побачить з висоти чудову панораму і захоче показати її кожному, намалювати, привести і показати, де лежать різні шляхи-дороги, вибирай – не хочу; у такій щедрості, широті душі виражається справжня висота людини.
 Душевні цінності – не щось містично більше за людину, а те, що корисно людині, причому людина самостійно визначає, що їй корисно. Але не можна плутати корисне з приємним, не можна піддаватися сліпій прив’язаності, жадібності, страху. Людина має володіти собою і підкоряти свої почуття життєвому досвіду, спогадам та фантазіям, які дозволяють робити все життя радісним, а не компенсувати зрідка оргіями приємності нещасне, безцільне та принижене в цілому життя. Поєднуючи самостійність з розумністю, людина набуває божественного або, якщо хочете, природного права судити про добро та зло, про корисне і шкідливе. І треба розуміти, що справжній розум – це відкритий розум, він завжди в процесі саморозвитку, в пошуку згоди зі всім буттям, а надто з кожною живою душею.
-Цінності – все душевне, все те, що додає нам духовної сили, допомагаючи людині бути всеохопною як Бог, що узгоджує в одній особі та одноосібно стверджує своїм буттям всі мислимі люські цінності, узгоджує традиції, узгоджує протиріччя. З душевних цінностей ми черпаємо енергію, бо енергія завжди виникає у послідовності, єднанні, згоді. Хоча згоду треба постійно підтримувати живою, чесною, відкритою до всього нового і відвертою, бо в іншому разі сила згоди відчуджується від людей і починає нав’язувати себе, згода перестає бути владою над собою і перетворюється на залежність. Це зіпсована, корумпована згода – англійською мовою слово «corruption» значить псування.
+Цінності – все душевне, все те, що додає нам духовної сили, допомагаючи людині бути всеохопною як Бог, що узгоджує в одній особі та одноосібно стверджує своїм буттям всі мислимі людські цінності, узгоджує традиції, узгоджує протиріччя. З душевних цінностей ми черпаємо енергію, бо енергія завжди виникає у послідовності, єднанні, згоді. Хоча згоду треба постійно підтримувати живою, чесною, відкритою до всього нового і відвертою, бо в іншому разі сила згоди відчуджується від людей і починає нав’язувати себе, згода перестає бути владою над собою і перетворюється на залежність. Це зіпсована, корумпована згода – англійською мовою слово «corruption» значить псування.
 Душевні цінності народжуються у їх безперервному ствердженні людиною і посилюються людською згодою, силою згоди, енергією узгодженого самоствердження людей. Справжні цінності не прив’язують до потреб, а звільнюють від обтяжливого споживання. Справжні цінності не тягнуть у минуле, а кличуть в майбутнє зі всією поважною переконливістю досвіду людського самоудосконалення, накопиченого кожною вільною душею в усіх кутках світу в усі часи. Душевні цінності не роз’єднують, а поєднують, як Бог об’єднує людей. Справжні цінності не провокують агресію, а допомагають домовлятися.
@@ Line 78: / Line 76: @@
 Поки людина залишається людиною, вона здатна побороти впливи злих сил, особливо за допомогою і за підтримки добрих людей. Добрий розум є відкритим розумом, що у безперервному саморозвитку усвідомлює та опановує єдність та безмежність буття.
-Силою добра є відкритість, силою зла – відмежування
+===== Силою добра є відкритість, силою зла – відмежування =====
 Вчення про єдність буття релігійної віри в найвищу цінність людини базується на понятті досконалого початку, що розкривається у тексті Досконалий початок – першому тексті Священного писання. Там же єдність буття візуалізується у формі чистого аркуша, на якому людина може уявляти будь-які межі, в тому числі кола, точки.
@@ Line 94: / Line 92: @@
 У візуалізації досконалого початку розвиток доброго об’єднання є розсуванням меж кола душевної спільноти аж до стирання усіх меж та перетворення душі у досконалу єдність всього буття в цілому, яке символізує чистий аркуш, тоді як зле об’єднання є перетворенням буття на суцільну межу, на одну точку, відмежовану від досконалості.
-Логіка зла
+===== Логіка зла =====
 У спотвореній логіці розуму, відмежованого від душі і цим зіпсованого під дією злої сили, місце ідеального займає заперечення.
@@ Line 108: / Line 106: @@
 Але слід зазначити, що в принципі заперечення може бути всеохопним, коли добрі люди, прагнучи оволодіти злою силою і перетворити її на добру, беруть за точку відліку цю спотворену логіку та розвивають її у звичному для віри в найвищу цінність людини напрямку єдності буття, пробуджують віру, маніпулюючи тими ж пристрастями, якими раніше віру руйнувала зла сила. Найпростішим і здавна відомим підходом такого характеру є подолання сильного зла малим злом (Люд. 3.5). Чеснотою послідовності долається безчестя спотворення, і, послідовно називаючи ідеалізацію запереченням, ми заперечуємо заперечення та зрештою приходимо до свідомої віри в найвищу цінність людини у її найвищому прояві – ідеалізації ідеального. Іншими словами, коли зла сила зберігає форму доброї душі, нею легше оволодівати, розвиваючи логіку цієї форми і зрештою приводячи у відповідність форму та зміст буття, повертаючи зв’язок душі й тіла, нагадуючи душі про необхідність досконалого володіння собою. Зла сила робить все буття недосконалим, але не заважає нам удосконалювати його, оскільки боротьба зі злом – частина сенсу життя людини (Симв. 46). Зло буває сильним, але віра в найвищу цінність людини завжди сильніша за зло (Симв. 25). Це означає, що нема такої злої сили, яку б ми не могли подолати силою віри в найвищу цінність людини – своєю вірою в себе, вірністю собі, володінням собою; людськими добрими думками і добрими ділами.
-Революційне коло подолання спокус логіки зла
+===== Революційне коло подолання спокус логіки зла =====
 Коло – символ релігійної віри в найвищу цінність людини, який позначає душу в центрі реальності. Насправді як всередині кола, так і ззовні чистий аркуш. Тому коло є умовним. Уявна межа кола підкреслює єдність людини з усією повнотою реальності, всеосяжність душі в просторі та часі.
@@ Line 114: / Line 112: @@
 Коло – досконалий початок розвитку, форма добра. Але зло теж має оманливу форму добра. Тільки його коло – не початок, а обмеження. Це коло революції, цикл поворотів від зла до добра і від добра до зла. На підставі універсального морального критерію нашої релігії (самоствердження – добро, саморуйнування – зло) ми оволоділи такими знаннями про зло. По-перше, зло є обмеженим добром. Це добро, що заперечує добро. По-друге, зло – бездушна сила. Яким би сильним воно не було, зло позбавлене сили людяності – віри в себе, вірності собі, володіння собою. По-третє, зло не розвивається. Обмеженість зла зупиняє його у розвитку і повертає до вихідного недосконалого стану, тому що фантазія пригнічується запереченням.
+{{ :revolutional-circle-ua.gif?800 }}
@@ Line 145: / Line 131: @@
 Жартувати неможливо без віри. В анекдоті зіштовхуються дві версії правди, які ми беззастережно прийняли на віру, хоча вони являють собою повну протилежність. Ця парадоксальна діалектика викликає великий вибух сміху. Трясеться всесвіт, в усі боки розлітаються зірки і планети, одна з яких дивом дістається нам, як подарунок долі. Тут, на своїй землі, один в полі радіє волі, і ми смілішаємо, відчуваючи твердий грунт під ногами. І починаємо фантазувати, і знаходимо свою правду – хоча раніше не дозволяли собі цього, чекали вказівок згори. Так із віри народжується жарт, а із жарту народжується істина. Веселощі, як найкраща молитва, знімають стрес, рятують від страху, дають силу втілювати в життя сміливі вигадки. Вони закарбовують у пам’яті кращі дні нашого життя. І вони допомагають нам усвідомити помилки, а потім уникати їх повторення. Коли хтось закидає, що веселощі можуть образити релігійні почуття, кажу у відповідь: не ображайте моє священне почуття гумору! Знаєте, справжні релігійні почуття відрізняються від інших почуттів тим, що вони спонукають стримувати неприборкані, саморуйнівні емоції, особливо лють і агресію. За своєю природою люди такі й житте таке, що ми постійно стикаємося з чимось незвичним і неприємним. Але релігійні почуття допомагають нам прийняти світ таким, який він є, не втрачаючи самоконтролю. Те ж саме можна сказати і про почуття гумору. Коли люди сміються, вони відверті та відкриті всьому світу. Жартуючи, ми вчимося новому. Робимо навдивовижу корисні відкриття. Але залишаємося собою, незважаючи на зміни. І потім, перед обличчям вічності, несемо відповідальність за свої вчинки. Хто лякає всіх зброєю, буде горіти в пеклі. Хто живе з посмішкою, перед тими відкриються ворота раю.
-===== “Сила добра у його відкритості”: моральний закон духовної самооборони =====
+===== "Сила добра у його відкритості": моральний закон духовної самооборони =====
 Ми живемо у світі, де свобода людини бути собою має постійно захищатися від протиправних посягань. Треба обороняти свій суверенітет особистості, свободу переконань, свободу душевності та самоствердження.
@@ Line 165: / Line 151: @@
 Якщо ви не знайдете у цих текстах необхідного вам способу поборення певного конкретного зла, пам’ятайте, що загальною ідеєю поборення зла є безмежність людини, наша здатність фантазувати і втілювати свої фантазії.
-Можна починати фантазувати, уявляючи собі святе коло – символ релігійної віри в найвищу цінність людини, який символізує душу в центрі реальності. Як всередині кола, так і ззовні один чистий аркуш душі. Тому коло є умовним. Приберіть межі кола, вийдіть за межі, зрозумійте – «тут я, там я, все – я» – і ви подолаєте зло; це сила єдності людини з усією повнотою реальності, всеосяжності душі в просторі та часі.
+Можна починати фантазувати, уявляючи собі святе коло – символ релігійної віри в найвищу цінність людини, який символізує душу в центрі реальності. Як всередині кола, так і ззовні один чистий аркуш душі. Тому коло є умовним. Приберіть межі кола, вийдіть за межі, зрозумійте – «тут я, там я, все – я» – і ви подолаєте зло; це сила єдності людини з усією повнотою реальності, всеосяжності душі в просторі та часі. Коло – досконалий початок розвитку, форма добра. Добро завжди перемагає зло, бо добро сильніше за зло, яке є всього лише обмеженим добром, імітацією добра, а справжнє добро є досконалим, необмеженим і всеохопним, всесильним завдяки божественному дару суверенітету особистості.
-Коло – досконалий початок розвитку, форма добра. Теорія зла у богослов’ї віри в найвищу цінність людини виходить з того, що зло теж має оманливу форму добра. Тільки його коло – не початок, а обмеження.
-Коло зла – це протилежність кола добра, так зване «коло революції», цикл поворотів від зла до добра і від добра до зла. На підставі універсального морального критерію нашої релігії (самоствердження – добро, саморуйнування – зло) ми освоїли такі знання про зло.  По-перше, зло є обмеженим добром. Це добро, що заперечує добро, тобто протиставляє своє добро «чужому», «іншому», ізолюється від повної єдності буття. По-друге, зло – бездушна сила. Яким би сильним воно не було, зло повністю або частково позбавлене сили людяності – віри в себе, вірності собі, володіння собою. По-третє, зло не розвивається. Обмеженість зла зупиняє його у розвитку і повертає до вихідного недосконалого стану, тому що фантазія пригнічується запереченням. При цьому коло революції може бути яким завгодно широким залежно від сили зла, хоча й не безмежним, бо безмежність характерна тільки для добра.
-У спотвореній логіці розуму, відмежованого від душі і цим зіпсованого під дією злої сили, місце ідеального займає заперечення. Спотворений розум заперечує себе, виходячи з міркувань ідеалізації своєї залежності та приниженості. Добро завжди перемагає зло, бо добро сильніше за зло, яке є всього лише обмеженим добром, імітацією добра, а справжнє добро є досконалим, необмеженим і всеохопним, всесильним завдяки божественному дару суверенітету особистості.
 ===== Тези про захист людей від тоталітарних ідей =====
@@ Line 194: / Line 174: @@
 . Ідеї повинні створюватися і використовуватися для самостійного розвитку людської особистості, відкритого розуму, доброї волі; енергетичних почуттів, які усувають або обходять всі мислимі обмеження, допомагають людині осягати і творчо додумувати всю повноту вічного буття, відчути себе центром і власником всього буття, які об’єднують людину з усім всесвітом і з усім людством співвласників всесвіту; для примирення протилежностей, успішного і щасливого узгодженого розвитку всіх без винятку життів; для взаєморозуміння і корисної взаємодії всіх без винятку людей незалежно від походження, переконань чи інших відчутних і уявних особливостей тіла і свідомості.
 ===== Декалог неадекватності злу =====

O RELIGION

User Tools

Site Tools

Differences

Page Tools