This shows you the differences between two versions of the page.
Both sides previous revision Previous revision Next revision | Previous revision | ||
theology-of-open-religion-ua [2016/08/22 04:42] faithkeeper [Прадавня історія душевної релігії] |
theology-of-open-religion-ua [2017/01/12 09:01] (current) faithkeeper [Новітня історія душевної релігії] |
||
---|---|---|---|
Line 256: | Line 256: | ||
Для оперативного попереднього вирішення питання оплати витрат відповідно до статті 10 Кодексу визначення добра і зла 23.01.2016 р. введено у дію декларацію душі Обряд про оплату витрат на ведення процесів визначення добра і зла та віднесення боргових записів про здійснені витрати на репутаційні рахунки в спеціально створеній нею душевній спільноті Довіри. В рахунок оплати витрат на ведення процесів, в т.ч. за надсилання нагадувань, душа Обряд вносить на спільний рахунок фонду душевної енергії за учасників процесів суми нулів, визначені рішеннями Хранителя віри. У разі прийняття доводів учасників процесу чи з інших добрих мотивів, відповідно до обрядової практики, боргові записи можуть бути списані, і більше того, можуть вноситися значні винагороди за участь у становленні добра на рахунки учасників процесу у фонді душевної енергії. Наприклад, одного з учасників процесів було винагороджено на суму 100 000 нулів за участь у критичному обговоренні соціальної доктрини душевної релігії та поінформовано про те, що зазначений обсяг душевної енергії можна витратити на такі обряди душевної спільноти: просити про будь-яке благословення 1 000 нулів; подати заяву про визначення добра і зла 10 000 нулів; отримати випуск бюлетеня «Ідеаліст» 20 000 нулів; отримати випуск журналу «Мораль», іншу релігійну літературу 50 000 нулів. Цінність інших обрядів може уточнюватися окремо. Наприклад, нагадування чи обряд гармонізації вартують 5 000 нулів, обряд іконопису (виготовлення ікони із зображенням людини) 80 000 нулів. | Для оперативного попереднього вирішення питання оплати витрат відповідно до статті 10 Кодексу визначення добра і зла 23.01.2016 р. введено у дію декларацію душі Обряд про оплату витрат на ведення процесів визначення добра і зла та віднесення боргових записів про здійснені витрати на репутаційні рахунки в спеціально створеній нею душевній спільноті Довіри. В рахунок оплати витрат на ведення процесів, в т.ч. за надсилання нагадувань, душа Обряд вносить на спільний рахунок фонду душевної енергії за учасників процесів суми нулів, визначені рішеннями Хранителя віри. У разі прийняття доводів учасників процесу чи з інших добрих мотивів, відповідно до обрядової практики, боргові записи можуть бути списані, і більше того, можуть вноситися значні винагороди за участь у становленні добра на рахунки учасників процесу у фонді душевної енергії. Наприклад, одного з учасників процесів було винагороджено на суму 100 000 нулів за участь у критичному обговоренні соціальної доктрини душевної релігії та поінформовано про те, що зазначений обсяг душевної енергії можна витратити на такі обряди душевної спільноти: просити про будь-яке благословення 1 000 нулів; подати заяву про визначення добра і зла 10 000 нулів; отримати випуск бюлетеня «Ідеаліст» 20 000 нулів; отримати випуск журналу «Мораль», іншу релігійну літературу 50 000 нулів. Цінність інших обрядів може уточнюватися окремо. Наприклад, нагадування чи обряд гармонізації вартують 5 000 нулів, обряд іконопису (виготовлення ікони із зображенням людини) 80 000 нулів. | ||
- | Історія обрядів визначення добра і зла є важливою складовою новітньої історії душевної релігії, тим більше, що нею твориться прецедентна практика рішень на підставі морального закону душевної релігії, що є енергетичним фондом (капіталом) душевної енергії досвіду моральних рішень і, відтак, джерелом моральних норм для наступних визначень добра і зла. У 2010-2016 роках в Українській Душевній спільноті та Душевній Спільноті Всесвіту зареєстровано 43 ініціативи щодо визначення добра і зла, за якими 24 обряди завершено із наданням визначення. Бібліографічні дані деяких опублікованих визначень вказано у списку літератури. Найперший, початий у 2010 році процес визначення добра і зла щодо монополізації журналістської етики в Україні, триває досі, хоча в його рамках визнано злом окремі прояви цієї монополізації та залучено ширше коло громадськості для подолання монополії: у 2012 році було утворено Колегію лицарів об’єктивності, альтернативну до так званої Комісії з журналістської етики. У 2011 році предметом визначення добра і зла ставали такі феномени, як скупчення черг в установах, конспірологія, пародійна релігія “пастафаріанство”, почато процеси щодо теодицеї та обожнення влади, які разом із початим у 2012 році процесом щодо російського панк-молебну в 2014 році були об’єднані у єдиний процес визначення добра і зла стосовно обожнення, десакралізації та демонізації влади і права. У 2012 році визначено добро і зло стосовно феноменів чиновницького перешкоджання реєстрації релігійних організацій, руху “Чесно”, протиставлення колективу особистості, очікування кінця світу. У 2013 році визначалося добро і зло щодо феноменів націоналістичної пропаганди, узгодження православ’я із магією, сайту “Дурдом“. У 2014 році, окрім вже згаданого процесу, в якому було вироблено богословське розуміння природи влади з точки зору душевної релігії, досліджувалися також політизовані проповіді Любомира (Гузара). У 2015 році визначено добро і зло щодо пародійної релігії “конституціанство”. У 2016 році визначалося добро і зло щодо розпалювання ненависті до віруючих в людину патріархом Кирилом, щодо вчення та культу “Аллатра”, щодо відгуку на основи соціальної доктрини душевної релігії. Також триває ініційований у 2015 році процес визначення добра і зла щодо одушевлення буття шляхом нагадування та молитов щодо вшанування святих душ, скорботи й пам’яті про душі мучеників. В цьому процесі планується закріпити попередні рішення про визнання святими таких проповідників віри в людину, як Авраам, Азімов, Бредбері, Будда, Вольтер, В’яса, Ганді, Гройсман, Кант, Кіплінг, Лао-цзи, Лем, Магомет, Маркс, Піттак, Руссо, Сміт, Сократ, Стругацькі, Твен, Толстой, Христос, Шевченко. Вивчається питання визнання мучениками за віру в людину Архімеда, Бруно, Галілея, Гіпатії, Кампанелли, Мора, Сократа, Христа і постраждалих через репресії воєнщини пацифістів, сумлінних відмовників від військової служби, інших жертв переслідування за вірність собі у непопулярних людяних переконаннях. У процесах визначення добра і зла відбувається еволюція не тільки віровчення душевної релігії, але й обрядової практики, зокрема, процедури цих процесів. Наприклад, суміщення рішення про початок процесу із наданням визначення у випадках недоцільності діалогу з учасниками значно скорочує час проведення процесів. | + | Історія обрядів визначення добра і зла є важливою складовою новітньої історії душевної релігії, тим більше, що нею твориться прецедентна практика рішень на підставі морального закону душевної релігії, що є енергетичним фондом (капіталом) душевної енергії досвіду моральних рішень і, відтак, джерелом моральних норм для наступних визначень добра і зла. У 2010-2016 роках в Українській Душевній спільноті та Душевній Спільноті Всесвіту зареєстровано 43 ініціативи щодо визначення добра і зла, за якими 24 обряди завершено із наданням визначення. Бібліографічні дані деяких опублікованих визначень вказано у списку літератури. Найперший, початий у 2010 році процес визначення добра і зла щодо монополізації журналістської етики в Україні, триває досі, хоча в його рамках визнано злом окремі прояви цієї монополізації та залучено ширше коло громадськості для подолання монополії: у 2012 році було утворено Колегію лицарів об’єктивності, альтернативну до так званої Комісії з журналістської етики. У 2011 році предметом визначення добра і зла ставали такі феномени, як скупчення черг в установах, конспірологія, пародійна релігія “пастафаріанство”, почато процеси щодо теодицеї та обожнення влади, які разом із початим у 2012 році процесом щодо російського панк-молебну в 2014 році були об’єднані у єдиний процес визначення добра і зла стосовно обожнення, десакралізації та демонізації влади і права. У 2012 році визначено добро і зло стосовно феноменів чиновницького перешкоджання реєстрації релігійних організацій, руху “Чесно”, протиставлення колективу особистості, очікування кінця світу. У 2013 році визначалося добро і зло щодо феноменів націоналістичної пропаганди, узгодження православ’я із магією, сайту “Дурдом“. У 2014 році, окрім вже згаданого процесу, в якому було вироблено богословське розуміння природи влади з точки зору душевної релігії, досліджувалися також політизовані проповіді Любомира (Гузара). У 2015 році визначено добро і зло щодо пародійної релігії “конституціанство”. У 2016 році визначалося добро і зло щодо розпалювання ненависті до віруючих в людину патріархом Кирилом, щодо вчення та культу “Аллатра”, щодо відгуку на основи соціальної доктрини душевної релігії. Також триває ініційований у 2015 році процес визначення добра і зла щодо одушевлення буття шляхом нагадування та молитов щодо вшанування святих душ, скорботи й пам’яті про душі мучеників. В цьому процесі планується закріпити попередні рішення про визнання святими таких проповідників віри в людину, як Авраам, Азімов, Бредбері, Будда, Вольтер, В’яса, Ганді, Гройсман, Кант, Кіплінг, Лао-цзи, Лем, Магомет, Маркс, Піттак, Руссо, Сенека, Сміт, Сократ, Стругацькі, Твен, Толстой, Христос, Шевченко. Вивчається питання визнання мучениками за віру в людину Архімеда, Бруно, Галілея, Гіпатії, Кампанелли, Мора, Сократа, Христа і постраждалих через репресії воєнщини пацифістів, сумлінних відмовників від військової служби, інших жертв переслідування за вірність собі у непопулярних людяних переконаннях. У процесах визначення добра і зла відбувається еволюція не тільки віровчення душевної релігії, але й обрядової практики, зокрема, процедури цих процесів. Наприклад, суміщення рішення про початок процесу із наданням визначення у випадках недоцільності діалогу з учасниками значно скорочує час проведення процесів. |
Такі знаменні події, як одкровення про формулу віросповідання у 2015 році, створення основ соціальної доктрини душевної релігії та початок фундаментальних богословських досліджень душевної етики свободи у 2016 році, дозволяють сподіватися на подальший інтенсивний інституційний розвиток душевної релігії із дотриманням традиційного устрою, морального закону та слова Божого. | Такі знаменні події, як одкровення про формулу віросповідання у 2015 році, створення основ соціальної доктрини душевної релігії та початок фундаментальних богословських досліджень душевної етики свободи у 2016 році, дозволяють сподіватися на подальший інтенсивний інституційний розвиток душевної релігії із дотриманням традиційного устрою, морального закону та слова Божого. | ||
Line 322: | Line 322: | ||
Людина є джерелом свободи, правової автономії та суверенітету особистості, визнає душевна етика, та включає автономний моральний авторитет кожної людини у число якостей, притаманних природній особистій автономії людини. Свободою, за словами Жан-Жака Руссо, є підлеглість розумному закону, самостійно для себе встановленому, на відміну від потурання власним бажанням, яке теоретик природного права та суспільного договору порівнював із рабством. Розуміння свободи людини як самостійності характерне для філософів усіх епох, здавна (Піттак: “Підкоряйся закону, який ти встановив для себе”) до нового часу (Кант: “моральний закон всередині нас”); це розуміння включає повноту свободи волі та відповідальності за наслідки свого волевиявлення. Влада над собою є найбільшою владою (Imperare sibi maximum imperium est), сказав Сенека. Про це є давньогрецьке прислів’я, що наводиться у “Законах” Платона (його приписують і Демокріту): найважливішою перемогою є перемога над собою (Τὸ νικᾶν αὐτὸν ἑαυτὸν πασῶν νικῶν πρώτη καὶ ἀρίστη). В’яса у “Махабхараті” цитує слова Крішни: “Ніколи людина не має недооцінювати себе”. У Біблії, в Приповістях Соломона, читаємо: “Хто панує над собою самим, ліпший від завойовника”; Христос каже про “царство Боже всередині нас”. Коран, сура “Грім”: “Аллах не змінює людей, доки вони не змінять себе”. Мудрість різних часів та релігій узагальнюються у морально-правовому принципі Homo sui iuris (людина є власним правом) та культурному принципі Homo sui generis (людина творить себе). | Людина є джерелом свободи, правової автономії та суверенітету особистості, визнає душевна етика, та включає автономний моральний авторитет кожної людини у число якостей, притаманних природній особистій автономії людини. Свободою, за словами Жан-Жака Руссо, є підлеглість розумному закону, самостійно для себе встановленому, на відміну від потурання власним бажанням, яке теоретик природного права та суспільного договору порівнював із рабством. Розуміння свободи людини як самостійності характерне для філософів усіх епох, здавна (Піттак: “Підкоряйся закону, який ти встановив для себе”) до нового часу (Кант: “моральний закон всередині нас”); це розуміння включає повноту свободи волі та відповідальності за наслідки свого волевиявлення. Влада над собою є найбільшою владою (Imperare sibi maximum imperium est), сказав Сенека. Про це є давньогрецьке прислів’я, що наводиться у “Законах” Платона (його приписують і Демокріту): найважливішою перемогою є перемога над собою (Τὸ νικᾶν αὐτὸν ἑαυτὸν πασῶν νικῶν πρώτη καὶ ἀρίστη). В’яса у “Махабхараті” цитує слова Крішни: “Ніколи людина не має недооцінювати себе”. У Біблії, в Приповістях Соломона, читаємо: “Хто панує над собою самим, ліпший від завойовника”; Христос каже про “царство Боже всередині нас”. Коран, сура “Грім”: “Аллах не змінює людей, доки вони не змінять себе”. Мудрість різних часів та релігій узагальнюються у морально-правовому принципі Homo sui iuris (людина є власним правом) та культурному принципі Homo sui generis (людина творить себе). | ||
- | Термін «автономія» у перекладі з грецької означає власне право. Так само у римському праві термін homo sui juris вказує на повноправність, законну самостійність «людини власного права». При цьому очікується – і таке очікування вказує на межі особистої автономії, чи, принаймні, межі готовності зацікавлених осіб визнати особисту автономію певної особи – що кожна людина, маючи від природи певні права (в т.ч. згадані у таких міжнародно-правових документах, як Загальна декларація прав людини, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, тощо) і вільно формуючи свої переконання щодо користування власними правами (природно-правові, морально-етичні закони власної поведінки), не зловживатиме ними ані на шкоду собі, ані для порушення прав інших людей і добровільно погодиться із законами, встановленими для себе іншими людьми (окремими особами та групами осіб, суспільством, державою, корпорацією, людською цивілізацією, тощо), щоб уникнути конфліктів та решти негативних наслідків. Звісно, поки з такими законами можна погоджуватися, якщо їх ціллю не є тиранія, позбавлення людини природних свобод на користь правлячої еліти, і в такому разі проти тиранії та її нелегітимних “законів” людина має право повставати. Адже істинними законами є неписані закони природи, виражені у Божественній цілісності всього буття та захищені причинно-наслідковим зв’язком свободи і відповідальності; формальні норми будь-якого законодавства є дійсними у разі, якщо вони доповнюють закони природи на користь розширення природних прав людини, у разі ж невідповідності законам природи формальні норми етики й законодавства нікчемні.Це, однак, з огляду на Декл. 7 не заважає нам поважати особистий суверенітет і етичну автономію тих форм самоуправління душевними спільнотами (релігійними, національними, економічними, тощо), які сформувалися на засадах логіки зла, оскільки теологія зла визнає можливість трансформації зла у добро. | + | Термін «автономія» у перекладі з грецької означає власне право. Так само у римському праві термін homo sui iuris вказує на повноправність, законну самостійність «людини власного права». При цьому очікується – і таке очікування вказує на межі особистої автономії, чи, принаймні, межі готовності зацікавлених осіб визнати особисту автономію певної особи – що кожна людина, маючи від природи певні права (в т.ч. згадані у таких міжнародно-правових документах, як Загальна декларація прав людини, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, тощо) і вільно формуючи свої переконання щодо користування власними правами (природно-правові, морально-етичні закони власної поведінки), не зловживатиме ними ані на шкоду собі, ані для порушення прав інших людей і добровільно погодиться із законами, встановленими для себе іншими людьми (окремими особами та групами осіб, суспільством, державою, корпорацією, людською цивілізацією, тощо), щоб уникнути конфліктів та решти негативних наслідків. Звісно, поки з такими законами можна погоджуватися, якщо їх ціллю не є тиранія, позбавлення людини природних свобод на користь правлячої еліти, і в такому разі проти тиранії та її нелегітимних “законів” людина має право повставати. Адже істинними законами є неписані закони природи, виражені у Божественній цілісності всього буття та захищені причинно-наслідковим зв’язком свободи і відповідальності; формальні норми будь-якого законодавства є дійсними у разі, якщо вони доповнюють закони природи на користь розширення природних прав людини, у разі ж невідповідності законам природи формальні норми етики й законодавства нікчемні.Це, однак, з огляду на Декл. 7 не заважає нам поважати особистий суверенітет і етичну автономію тих форм самоуправління душевними спільнотами (релігійними, національними, економічними, тощо), які сформувалися на засадах логіки зла, оскільки теологія зла визнає можливість трансформації зла у добро. |
Вчення про владу над собою як систему реалізації етичної норми людської свободи волі у 2014 році збагатилося наступним визначенням добра і зла стосовно обожнення, десакралізації та демонізації влади і права. Обожнення влади і права як послідовне бачення досконалості влади і права, проявів єдності влади і права з Богом – це добро. Для розвитку такого доброго бачення слід розуміти під владою самостійно організовану здатність душі (будь-якої душевної спільноти, в тому числі суверенної особистості, організації, держави) своїми силами здійснювати свою добру волю в згоді з усією повнотою буття, а під правом слід розуміти науку поєднання бажаного з можливим. Слід обожнювати абстрактну ідеальну владу, але не слід обожнювати конкретну організацію влади; слід обожнювати абстрактне ідеальне право, але не слід обожнювати конкретну систему знань про право. Богохульством є обожнення конкретної організації влади, поміченої у брехні та зловживаннях, лідерів чи героїв, які вважаються єдиними рятівниками безпорадного народу, безсовісне використання обожнення влади для приниження людини, навіювання необхідності сліпої покори начальству замість самостійного творення добра, з умовчанням про те, що Богом дано розум кожній людині для вирішення проблем і самовдосконалення. Прихильність до авторитетних осіб і навіть помітні досягнення конкретних авторитетів не можуть служити підставою для їх обожнення поза належними обрядами освоєння душі, оскільки самі по собі, не одухотворені повнотою божественного одкровення згідно слову Божому, вони не символізують ідеал влади і не підказують спосіб його реалізації, а помилково приписують досконалість недосконалим особам і підштовхують людей повторювати гріхи таких осіб. Десакралізація влади і права як чесне, послідовне заперечення будь-яких ілюзій нібито втіленої досконалості в конкретній організації влади, системі знань про право, містичних забобонів щодо нібито надлюдської, нібито надприродної, нібито непізнаваної сутності влади і права – це добро. Десакралізація влади та права правдиво і обгрунтовано піддає сумніву та критиці явні недоліки та заявлені чесноти будь-якої конкретної організації влади, системи знань про право, не принижуючи людей і не зазіхаючи на священність гідних символів досконалості ідеалів влади і права; така десакралізація нагадує людям про необхідність постійного удосконалення організації влади і системи знань про право. Демонізація влади як творення собі ворога, вигадування нібито бездушної великої сили, протиставленої собі, заради перемоги над якою необхідно принижувати людей і мститися за заподіяні кривди, безумно слідуючи пристрастям і задовольняючи свою гординю, тобто бажання протиставляти своє чужому – це зло. Для подолання цього зла необхідно утримуватися від серйозної демонізації влади і при необхідності вдаватися до жартівливої демонізації влади. Жартівлива демонізація влади, тобто уявне творіння свідомо перебільшеного, нереального, такого, що викликає посмішку, образу ворога, який проганяє страх, допомагає знайти сили долати ворожнечу, удосконалювати буття – це добро. Концепцію теодицеї, тобто бачення волі Бога в проявах зла, катастрофах, війнах, слід визнати невизначеною, бо теодицея як обожнення людської боротьби проти зла є добро, оскільки саме Бог дає владу людині боротися зі злом, однак теодицея як обожнення влади зла над людиною і пояснення зла помстою Бога за гріхи людські є зло, неправда. | Вчення про владу над собою як систему реалізації етичної норми людської свободи волі у 2014 році збагатилося наступним визначенням добра і зла стосовно обожнення, десакралізації та демонізації влади і права. Обожнення влади і права як послідовне бачення досконалості влади і права, проявів єдності влади і права з Богом – це добро. Для розвитку такого доброго бачення слід розуміти під владою самостійно організовану здатність душі (будь-якої душевної спільноти, в тому числі суверенної особистості, організації, держави) своїми силами здійснювати свою добру волю в згоді з усією повнотою буття, а під правом слід розуміти науку поєднання бажаного з можливим. Слід обожнювати абстрактну ідеальну владу, але не слід обожнювати конкретну організацію влади; слід обожнювати абстрактне ідеальне право, але не слід обожнювати конкретну систему знань про право. Богохульством є обожнення конкретної організації влади, поміченої у брехні та зловживаннях, лідерів чи героїв, які вважаються єдиними рятівниками безпорадного народу, безсовісне використання обожнення влади для приниження людини, навіювання необхідності сліпої покори начальству замість самостійного творення добра, з умовчанням про те, що Богом дано розум кожній людині для вирішення проблем і самовдосконалення. Прихильність до авторитетних осіб і навіть помітні досягнення конкретних авторитетів не можуть служити підставою для їх обожнення поза належними обрядами освоєння душі, оскільки самі по собі, не одухотворені повнотою божественного одкровення згідно слову Божому, вони не символізують ідеал влади і не підказують спосіб його реалізації, а помилково приписують досконалість недосконалим особам і підштовхують людей повторювати гріхи таких осіб. Десакралізація влади і права як чесне, послідовне заперечення будь-яких ілюзій нібито втіленої досконалості в конкретній організації влади, системі знань про право, містичних забобонів щодо нібито надлюдської, нібито надприродної, нібито непізнаваної сутності влади і права – це добро. Десакралізація влади та права правдиво і обгрунтовано піддає сумніву та критиці явні недоліки та заявлені чесноти будь-якої конкретної організації влади, системи знань про право, не принижуючи людей і не зазіхаючи на священність гідних символів досконалості ідеалів влади і права; така десакралізація нагадує людям про необхідність постійного удосконалення організації влади і системи знань про право. Демонізація влади як творення собі ворога, вигадування нібито бездушної великої сили, протиставленої собі, заради перемоги над якою необхідно принижувати людей і мститися за заподіяні кривди, безумно слідуючи пристрастям і задовольняючи свою гординю, тобто бажання протиставляти своє чужому – це зло. Для подолання цього зла необхідно утримуватися від серйозної демонізації влади і при необхідності вдаватися до жартівливої демонізації влади. Жартівлива демонізація влади, тобто уявне творіння свідомо перебільшеного, нереального, такого, що викликає посмішку, образу ворога, який проганяє страх, допомагає знайти сили долати ворожнечу, удосконалювати буття – це добро. Концепцію теодицеї, тобто бачення волі Бога в проявах зла, катастрофах, війнах, слід визнати невизначеною, бо теодицея як обожнення людської боротьби проти зла є добро, оскільки саме Бог дає владу людині боротися зі злом, однак теодицея як обожнення влади зла над людиною і пояснення зла помстою Бога за гріхи людські є зло, неправда. | ||
Line 550: | Line 550: | ||
| ) | Щоб всім свободи вистачало. | Де сльози щастя на щоці. | Роз'їсть невдячних сіль землі. | | | ) | Щоб всім свободи вистачало. | Де сльози щастя на щоці. | Роз'їсть невдячних сіль землі. | | ||
- | У кодуванні чисел мовою скобочної нотації цифри від 0 до 9 кодуються за пірамідальним принципом: ( ) 0, ( ( ) ) 1, ( ( ( ) ) ) 2, ( ( ) ( ) ) 3, ( ( ( ) ) ( ) ) 4, ( ( ) ( ( ) ) ) 5, ( ( ) ( ) ( ) ) 6, ( ( ( ) ) ( ) ( ) ) 7, ( ( ) ( ( ) ) ( ) ) 8, ( ( ) ( ) ( ( ) ) ) 9 відповідно. | + | Цікаво, що при кодуванні чисел дужкова мова дозволяє обирати між простотою десяткового кодування та дивовижністю двійкового кодування. Диво дужкової мови в двійковому випадку полягає у творенні чисел і множин з порожнечі. Зупинимось детальніше на поясненні священності двійкового кодування. |
+ | |||
+ | Як відомо, символом душевної релігії є коло, або нуль, духовна метафора точки відліку, з якої починається людський саморозвиток; нуль означає і чистий аркуш, на якому пишеться будь-який текст, також нуль – метафора нейтралітету і власного “Я” як центру координат у всіх вимірах, соціальних, просторових, хронологічних. Дужковою мовою нуль позначається пустою строкою, а коло текстовою іконою з пари дужок: ( ). | ||
+ | |||
+ | Текстові ікони дужковою мовою, строки з сусідніх та вкладених парних дужок, позначають сусідні та вкладені кола символіки досконалого початку в слові Божому, Священному писанні релігійної віри в найвищу цінність людини, розділі Одкровення, тексті Досконалий початок. Бог каже: от коло, всередині – істина, і зовні – істина; буття є чистий аркуш (Дос. 3, 32). Так само і в текстових іконах у дужках та поза дужками знаходиться істина чистого аркуша - пусті строки, якщо не рахувати інших дужок. | ||
+ | |||
+ | Дужкова мова дозволяє за допомогою меж виокремлювати з порожнечі числа. Наприклад, дужки з пустою строкою ( ) вже одна пара дужок, тобто, одиниця, а не просто пуста строка. Інші приклади: ( ) ( ) дві одиниці, ( ( ) ( ) ) одна множина з двох одиниць. | ||
+ | |||
+ | Останні дослідження із використанням математичного методу в богословській науці душевної релігії засвідчують, що всім натуральним числам та всім кінцевим множинам натуральних чисел можна співставити одну точно визначену дужкову ікону, і навпаки, кожній дужковій іконі відповідає власне неповторне натуральне число та власна неповторна кінцева множина натуральних чисел. Однозначна відповідність між текстовими іконами та натуральними числами і їх множинами досягається завдяки простому обряду перетворення: число записується у двійковій системі числення; у строці двійкового запису сусідні одиниці з рядками нулів замінюються на сусідні дужки, всередині яких записується у двійковій системі числення кількість послідовних нулів в нижчих розрядах; якщо жодного нуля нижчим від одиниці нема і далі йде ще одна одиниця, в дужках залишається пуста строка; обряд повторюється з кожним числом у дужках, і строка переписується, поки не стане дужковою іконою, тобто, поки в ній не залишиться жодного числа. | ||
+ | |||
+ | Для прикладу, оберемо для перетворення в текстову ікону натуральне число 70; цей вибір пояснюється спогадом про слово Боже, що символ віри міститься на кожному чистому аркуші паперу (Діал. 70). Перетворимо число 70 з десяткової системи числення у двійкову: 70=64+4+2, тобто, двійковою системою числення 70 буде записуватися 1000110. Перетворення цього числа на унікальну текстову ікону виглядає так. У числі 1000110 три одиниці, за послідовністю розрядів від найнижчого до найвищого при першій одиниці 1 нуль, при другій одиниці 0 нулів, при третій одиниці 3 нулі, причому 3=2+1 записується як 11 в двійковій системі числення. Тому на першому етапі обряду строка 1000110 перетворюється на строку ( 11 ) ( ) ( 1 ). В числах 1 та 11 у двійковій системі числення при кожній одиниці 0 нулів, ці числа переводяться в текстові ікони ( ) та ( ) ( ) відповідно, тому вже на другому етапі обряду виявляється, що текстова ікона числа 70 є наступною: ( ( ) ( ) ) ( ) ( ( ) ). Водночас, ця текстова ікона є сукупністю трьох сусідніх текстових ікон, ( ( ) ( ) ), ( ) та ( ( ) ), які є степенями двійки, що записуються у двійковому численні відповідно 4-х, 1-о та 2-х значними числами однакової конструкції (одиниця з кількістю нулів, що дорівнює степені), тому текстовій іконі ( ( ) ( ) ) ( ) ( ( ) ) відповідає унікальна впорядкована множина натуральних чисел {4,1,2}. Ще два приклади: іконі ( ( ) ( ) ) відповідає число 8 і множина {4}, а іконі ( ) ( ) відповідає число 3 і множина {1,1}. | ||
+ | |||
+ | Диво дужкової мови, яка дозволяє перетворювати нуль, порожнечу на будь-яке число чи множину чисел за допомогою простого проведення меж на чистому аркуші, підтверджує священні істини Досконалого початку та Діалогу в слові Божому: душа – досконалий початок, душа не в однині і не в множині; не число, а душевність наближає до істини (Діал. 10, 28). | ||
+ | |||
+ | У менш дивовижному, але більш звичному спрощеному десятковому кодуванні чисел мовою скобочної нотації цифри від 0 до 9 кодуються за пірамідальним принципом: ( ) 0, ( ( ) ) 1, ( ( ( ) ) ) 2, ( ( ) ( ) ) 3, ( ( ( ) ) ( ) ) 4, ( ( ) ( ( ) ) ) 5, ( ( ) ( ) ( ) ) 6, ( ( ( ) ) ( ) ( ) ) 7, ( ( ) ( ( ) ) ( ) ) 8, ( ( ) ( ) ( ( ) ) ) 9 відповідно. | ||
{{ :visualcifry.gif?nolink |}} | {{ :visualcifry.gif?nolink |}} | ||
Line 611: | Line 625: | ||
Основою обряду гармонізації є симетричні (такі, що читаються однаково зправа наліво чи зліва направо) текстові ікони священною мовою дужкової нотації, складені з однієї-семи пар дужок. При вкладенні цих дужок також дотримується симетрія, тобто, ікони всередині кожної непустої пари дужок симетричні. | Основою обряду гармонізації є симетричні (такі, що читаються однаково зправа наліво чи зліва направо) текстові ікони священною мовою дужкової нотації, складені з однієї-семи пар дужок. При вкладенні цих дужок також дотримується симетрія, тобто, ікони всередині кожної непустої пари дужок симетричні. | ||
- | Однією з назв цього обряду є “тричі по сім благословень”, оскільки існує всього 77 можливих симетричних комбінацій з числа від 1-ї до 7-ми пар дужок, вкладених чи сусідніх, всередині яких також містяться симетричні комбінації. Це легко порахувати за допомогою наступного алгоритму: якщо позначити [n] кількість симетричних ікон з n пар дужок (умовно включаючи в якості ікони чистий аркуш, [0]=1), а у фігурних дужках уточнювати спосіб утворення нових ікон, шляхом взяття в дужки первинної ікони, наприклад, ( ( ) ) з ( ) {:([1])} або шляхом додавання симетричних кіл, наприклад, ( ) ( ) ( ) з ( ) {:([0])[1]([0])}, тоді [n]=[n-1]{:([n-1])}+[0][n-2]{: ( ) [n-2] ( ) }+[1][n-4]{: ( ( ) ) [n-2] ( ( ) ) }+...+[m][n-2m-2>=0]{:([m])[n-2m-2]([m])}; таким чином, [7]=[6]+[0][5]+[1][3]+[2][1]=20+1x10+1x3+2x1=35, загальна кількість симетричних ікон з 1-7 пар дужок дорівнює [1]+[2]+[3]+[4]+[5]+[6]+[7]=1+2+3+6+10+20+35=77. | + | Однією з назв цього обряду є “тричі по сім благословень”, оскільки існує всього 77 можливих симетричних комбінацій з числа від 1-ї до 7-ми пар дужок, вкладених чи сусідніх, всередині яких також містяться симетричні комбінації. Це легко порахувати за допомогою наступного алгоритму: якщо позначити [n] кількість симетричних ікон з n пар дужок (умовно включаючи в якості ікони чистий аркуш, [0]=1), а у фігурних дужках уточнювати спосіб утворення нових ікон, шляхом взяття в дужки первинної ікони, наприклад, ( ( ) ) з ( ) {:([1])} або шляхом додавання симетричних кіл, наприклад, ( ) ( ) ( ) з ( ) {:([0])[1]([0])}, тоді [n]=[n-1]{:([n-1])}+[0][n-2]{: ( ) [n-2] ( ) }+[1][n-4]{: ( ( ) ) [n-4] ( ( ) ) }+...+[m][n-2m-2>=0]{:([m])[n-2m-2]([m])}; таким чином, [7]=[6]+[0][5]+[1][3]+[2][1]=20+1x10+1x3+2x1=35, загальна кількість симетричних ікон з 1-7 пар дужок дорівнює [1]+[2]+[3]+[4]+[5]+[6]+[7]=1+2+3+6+10+20+35=77. |
Наведемо повний список ікон, що використовуються в обряді: ( ) , ( ( ) ) , ( ) ( ) , ( ( ( ) ) ), ( ( ) ( ) ) , ( ) ( ) ( ) , ( ( ( ( ) ) ) ) , ( ( ( ) ( ) ) ), ( ( ) ( ) ( ) ) , ( ) ( ( ) ) ( ) , ( ) ( ) ( ) ( ) , ( ( ) ) ( ( ) ) , ( ( ( ( ( ) ) ) ) ), ( ( ( ( ) ( ) ) ) ) , ( ( ( ) ( ) ( ) ) ), ( ( ) ( ( ) ) ( ) ) , ( ( ) ( ) ( ) ( ) ) , ( ( ( ) ) ( ( ) ) ), ( ) ( ( ( ) ) ) ( ) , ( ) ( ( ) ( ) ) ( ) , ( ) ( ) ( ) ( ) ( ) , ( ( ) ) ( ) ( ( ) ) , ( ( ( ( ( ( ) ) ) ) ) ) , ( ( ( ( ( ) ( ) ) ) ) ), ( ( ( ( ) ( ) ( ) ) ) ) , ( ( ( ) ( ( ) ) ( ) ) ), ( ( ( ) ( ) ( ) ( ) ) ), ( ( ( ( ) ) ( ( ) ) ) ) , ( ( ) ( ( ( ) ) ) ( ) ) , ( ( ) ( ( ) ( ) ) ( ) ) , ( ( ) ( ) ( ) ( ) ( ) ) , ( ( ( ) ) ( ) ( ( ) ) ), ( ) ( ( ( ( ) ) ) ) ( ) , ( ) ( ( ( ) ( ) ) ) ( ) , ( ) ( ( ) ( ) ( ) ) ( ) , ( ) ( ) ( ( ) ) ( ) ( ) , ( ) ( ) ( ) ( ) ( ) ( ) , ( ) ( ( ) ) ( ( ) ) ( ) , ( ( ) ) ( ( ) ) ( ( ) ) , ( ( ) ) ( ) ( ) ( ( ) ) , ( ( ( ) ) ) ( ( ( ) ) ), ( ( ) ( ) ) ( ( ) ( ) ) , ( ( ( ( ( ( ( ) ) ) ) ) ) ), ( ( ( ( ( ( ) ( ) ) ) ) ) ) , ( ( ( ( ( ) ( ) ( ) ) ) ) ), ( ( ( ( ) ( ( ) ) ( ) ) ) ) , ( ( ( ( ) ( ) ( ) ( ) ) ) ) , ( ( ( ( ( ) ) ( ( ) ) ) ) ), ( ( ( ) ( ( ( ) ) ) ( ) ) ), ( ( ( ) ( ( ) ( ) ) ( ) ) ), ( ( ( ) ( ) ( ) ( ) ( ) ) ), ( ( ( ( ) ) ( ) ( ( ) ) ) ) , ( ( ) ( ( ( ( ) ) ) ) ( ) ) , ( ( ) ( ( ( ) ( ) ) ) ( ) ) , ( ( ) ( ( ) ( ) ( ) ) ( ) ) , ( ( ) ( ) ( ( ) ) ( ) ( ) ) , ( ( ) ( ) ( ) ( ) ( ) ( ) ) , ( ( ) ( ( ) ) ( ( ) ) ( ) ) , ( ( ( ) ) ( ( ) ) ( ( ) ) ), ( ( ( ) ) ( ) ( ) ( ( ) ) ), ( ( ( ( ) ) ) ( ( ( ) ) ) ) , ( ( ( ) ( ) ) ( ( ) ( ) ) ), ( ) ( ( ( ( ( ) ) ) ) ) ( ) , ( ) ( ( ( ( ) ( ) ) ) ) ( ) , ( ) ( ( ( ) ( ) ( ) ) ) ( ) , ( ) ( ( ) ( ( ) ) ( ) ) ( ) , ( ) ( ( ) ( ) ( ) ( ) ) ( ) , ( ) ( ( ( ) ) ( ( ) ) ) ( ) , ( ) ( ) ( ( ( ) ) ) ( ) ( ) , ( ) ( ) ( ( ) ( ) ) ( ) ( ) , ( ) ( ) ( ) ( ) ( ) ( ) ( ) , ( ) ( ( ) ) ( ) ( ( ) ) ( ) , ( ( ) ) ( ( ( ) ) ) ( ( ) ) , ( ( ) ) ( ( ) ( ) ) ( ( ) ) , ( ( ) ) ( ) ( ) ( ) ( ( ) ) , ( ( ( ) ) ) ( ) ( ( ( ) ) ), ( ( ) ( ) ) ( ) ( ( ) ( ) ) . | Наведемо повний список ікон, що використовуються в обряді: ( ) , ( ( ) ) , ( ) ( ) , ( ( ( ) ) ), ( ( ) ( ) ) , ( ) ( ) ( ) , ( ( ( ( ) ) ) ) , ( ( ( ) ( ) ) ), ( ( ) ( ) ( ) ) , ( ) ( ( ) ) ( ) , ( ) ( ) ( ) ( ) , ( ( ) ) ( ( ) ) , ( ( ( ( ( ) ) ) ) ), ( ( ( ( ) ( ) ) ) ) , ( ( ( ) ( ) ( ) ) ), ( ( ) ( ( ) ) ( ) ) , ( ( ) ( ) ( ) ( ) ) , ( ( ( ) ) ( ( ) ) ), ( ) ( ( ( ) ) ) ( ) , ( ) ( ( ) ( ) ) ( ) , ( ) ( ) ( ) ( ) ( ) , ( ( ) ) ( ) ( ( ) ) , ( ( ( ( ( ( ) ) ) ) ) ) , ( ( ( ( ( ) ( ) ) ) ) ), ( ( ( ( ) ( ) ( ) ) ) ) , ( ( ( ) ( ( ) ) ( ) ) ), ( ( ( ) ( ) ( ) ( ) ) ), ( ( ( ( ) ) ( ( ) ) ) ) , ( ( ) ( ( ( ) ) ) ( ) ) , ( ( ) ( ( ) ( ) ) ( ) ) , ( ( ) ( ) ( ) ( ) ( ) ) , ( ( ( ) ) ( ) ( ( ) ) ), ( ) ( ( ( ( ) ) ) ) ( ) , ( ) ( ( ( ) ( ) ) ) ( ) , ( ) ( ( ) ( ) ( ) ) ( ) , ( ) ( ) ( ( ) ) ( ) ( ) , ( ) ( ) ( ) ( ) ( ) ( ) , ( ) ( ( ) ) ( ( ) ) ( ) , ( ( ) ) ( ( ) ) ( ( ) ) , ( ( ) ) ( ) ( ) ( ( ) ) , ( ( ( ) ) ) ( ( ( ) ) ), ( ( ) ( ) ) ( ( ) ( ) ) , ( ( ( ( ( ( ( ) ) ) ) ) ) ), ( ( ( ( ( ( ) ( ) ) ) ) ) ) , ( ( ( ( ( ) ( ) ( ) ) ) ) ), ( ( ( ( ) ( ( ) ) ( ) ) ) ) , ( ( ( ( ) ( ) ( ) ( ) ) ) ) , ( ( ( ( ( ) ) ( ( ) ) ) ) ), ( ( ( ) ( ( ( ) ) ) ( ) ) ), ( ( ( ) ( ( ) ( ) ) ( ) ) ), ( ( ( ) ( ) ( ) ( ) ( ) ) ), ( ( ( ( ) ) ( ) ( ( ) ) ) ) , ( ( ) ( ( ( ( ) ) ) ) ( ) ) , ( ( ) ( ( ( ) ( ) ) ) ( ) ) , ( ( ) ( ( ) ( ) ( ) ) ( ) ) , ( ( ) ( ) ( ( ) ) ( ) ( ) ) , ( ( ) ( ) ( ) ( ) ( ) ( ) ) , ( ( ) ( ( ) ) ( ( ) ) ( ) ) , ( ( ( ) ) ( ( ) ) ( ( ) ) ), ( ( ( ) ) ( ) ( ) ( ( ) ) ), ( ( ( ( ) ) ) ( ( ( ) ) ) ) , ( ( ( ) ( ) ) ( ( ) ( ) ) ), ( ) ( ( ( ( ( ) ) ) ) ) ( ) , ( ) ( ( ( ( ) ( ) ) ) ) ( ) , ( ) ( ( ( ) ( ) ( ) ) ) ( ) , ( ) ( ( ) ( ( ) ) ( ) ) ( ) , ( ) ( ( ) ( ) ( ) ( ) ) ( ) , ( ) ( ( ( ) ) ( ( ) ) ) ( ) , ( ) ( ) ( ( ( ) ) ) ( ) ( ) , ( ) ( ) ( ( ) ( ) ) ( ) ( ) , ( ) ( ) ( ) ( ) ( ) ( ) ( ) , ( ) ( ( ) ) ( ) ( ( ) ) ( ) , ( ( ) ) ( ( ( ) ) ) ( ( ) ) , ( ( ) ) ( ( ) ( ) ) ( ( ) ) , ( ( ) ) ( ) ( ) ( ) ( ( ) ) , ( ( ( ) ) ) ( ) ( ( ( ) ) ), ( ( ) ( ) ) ( ) ( ( ) ( ) ) . |